КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26.10.2010 р.

Справа N 2-А-34-1/07

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мацедонської В. Е., суддів - Лічевецького І. О., Грищенко Т. М., при секретарі - Погорілій О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про визнання незаконними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили абзац перший пункту 3.5; пункт 3.7; абзац третій пункту 5.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, встановив:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Національного банку України про визнання незаконними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили абзац перший пункту 3.5; пункт 3.7; абзац третій пункту 5.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, представником позивача подана апеляційна скарга, в якій він з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2007 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2009 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у справі, Національним банком України, прийнято та затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267 Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. Зазначений нормативно-правовий акт видано відповідачем в межах наданих ст. ст. 7, 56 Закону України "Про Національний банк України" повноважень. В подальшому відповідачем постановою N 428 від 9 листопада 2006 року внесені відповідні зміни до Правил, в тому числі і до пункту 3.5 Правил.

Норми пунктів 3.5, 3.7, 5.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці містять норми, обов'язкові до виконання банками, які застосовуються у сфері захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, як містить банківську таємницю.

Відповідно до ст. 99 Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Згідно ст. 6 Закону України "Про Національний банк України" на виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Стаття 57 Закону України "Про Національний банк України" передбачає, що для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, банківських об'єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення окремих операцій, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність", інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

Так, згідно ст. 62 вищезазначеного Закону обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюється на службовців Національного банку України або уповноважених осіб, які в межах повноважень, наданих Законом про НБУ, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюванні норми не містять у собі положення, які порушують права і законні інтереси позивача як вкладника та акціонера банку, оскільки позивач не належить до кола суб'єктів правовідносин, у яких будуть застосовані зазначені норми нормативно-правового акта.

Доводи апелянта щодо незаконності абзацу першого пункту 3.5; пункту 3.7; абзацу третього пункту 5.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, судом не приймаються до уваги, оскільки оспорюванні пункти Правил узгоджуються та відповідають вимогам ст. ст. 62, 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 2 лютого 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 жовтня 2010 року.

 

Головуючий суддя

В. Е. Мацедонська

Судді:

І. О. Лічевецький

 

Т. М. Грищенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали