style="padding:20px 0px;">

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.10.2009 р.

N К-12806/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді  Смоковича М. І., суддів - Весельської Т. Ф., Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Чумаченко Т. А., при секретарі - Прокопчук Н. В. (за участю представника відповідача - Луценко Л. І. (довіреність від 28.08.2009 N 18-208/3663-16216)), провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України про визнання частково незаконними Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_6  (представник позивача ОСОБА_5) на постанову Печерського районного суду міста Києва від 2 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2007 року, встановила:

У вересні 2006 року ОСОБА_5 пред'явив в суді позов до Національного банку України, в якому просив визнати такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили положення абзацу першого пункту 3.5, пункту 3.7, абзацу третього пункту 5.1 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, посилаючись на порушення його прав як клієнта, акціонера та власника істотної участі АКБ "Правекс-Банк".

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 2 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2007 року, ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову мотивована відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки оскаржені положення Правил прав та законних інтересів позивача, як вкладника та акціонера банку, не порушують; позивач не є суб'єктом правовідносин, в яких застосовуватиметься цей нормативно-правовий акт.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком та залишив постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 200 КАС України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, є правильне встановлення судом обставини справи та додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом рішення повинно бути мотивоване із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

Між тим, всупереч вимогам частини 1 статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала апеляційного суду не містить встановлених судом апеляційної інстанції обставин, із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні.

Як зазначалося вище, на ухвалу суду апеляційної інстанції представник позивача подав касаційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування, зокрема, апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Втім, колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи представника позивача, наведені в касаційній скарзі, спростувати чи підтвердити їх, у зв'язку з відсутністю мотивування апеляційною інстанцією прийнятого рішення.

За змістом частин 2 та 4 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції не є обґрунтованою і законною, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника позивача ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2007 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

Т. Ф. Весельська

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали