ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.05.2011 р.

N К-36735/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді-доповідача Бим М. Є., суддів - Гончар Л. Я., Гордійчук М. П., Калашнікової О. В., Харченка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 липня 2010 року (Постанова N 2а-13865/09/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі N 2а-13865/09/2670 (Ухвала N 2а-13865/09/2670) за позовом Міністерства освіти і науки України до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, треті особи - Державна акредитаційна комісія України, Рахункова палата України, про визнання нечинними рішення та розпорядження, встановила:

В листопаді 2009 року Міністерство освіти і науки України звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна акредитаційна комісія України, в якому просило визнати незаконним рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (протокол N 6) від 07.08.2009 р.; визнати таким, що не відповідає чинному законодавству України, розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.08.2009 року N 102.

Судом до участі у справі залучено Рахункову палату України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 липня 2010 року (Постанова N 2а-13865/09/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року (Ухвала N 2а-13865/09/2670), позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним рішення експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (протокол N 6) від 07.08.2009 р., визнано протиправним розрядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.08.2009 року N 102.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.08.2009 року на засіданні експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва було визнано таким, що прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування наказ Міністерства освіти і науки України від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії АВ N 328715 від 10.07.2007 р. на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму".

Таке рішення засідання експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва оформлено протоколом N 6 рішення N 5 від 07.08.2009 року.

На підставі даного рішення, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва видано розпорядження N 102 від 20.08.2009 року "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Міністерством освіти і науки України", яким вирішено МОН скасувати наказ від 12.06.2009 року N 2411л в частині анулювання ліцензії серії АВ N 328715 від 10.07.2007 року на право провадження господарської діяльності з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти з підготовки за професіями "Агент з організації туризму", "Екскурсовод", виданої Державному підприємству "Навчально-консультаційний центр по туризму", як такий, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.

Статтею 7 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що експертно-апеляційна рада є колегіальним органом, створеним при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування, яким, згідно Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого постановою КМ України від 26.04.2007 N 667, є Держкомпідприємництво - спеціально уповноважений орган з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

У своїй діяльності експертно-апеляційна рада керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

До компетенції експертно-апеляційної ради належать:

експертиза проектів нормативно-правових актів органів виконавчої влади з питань ліцензування;

розроблення рекомендацій з основних проблем державної політики у сфері ліцензування;

надання попередніх висновків щодо пропозицій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян і підприємців щодо доцільності запровадження ліцензування певних видів господарської діяльності чи його скасування;

розгляд заяв, претензій та скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення ними органами законодавства у сфері ліцензування;

аналіз стану та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення ліцензування.

Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.

У відповідності до частини другої статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року з наступними змінами і доповненнями, ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно статті 12 Закону України "Про освіту" від 23.05.91 року з наступними змінами і доповненнями, Міністерство освіти і науки України, проводить, зокрема, акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати.

Контроль за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг здійснює Міністерство освіти і науки України, органи управління освітою Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Державна інспекція навчальних закладів у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок, що передбачено Порядком здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2003 року N 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 19.01.2004 р. за N 76/8675.

Таким чином, спеціальною нормою встановлені повноваження саме Міністерства освіти і науки на здійснення ліцензування у сфері освіти.

Отже, оскаржуване рішення N 5 від 07.08.2009 року та винесене на його підставі розпорядження N 102 від 20.08.2009 року прийняті відповідачем з перевищенням законодавчо встановлених повноважень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 липня 2010 року (Постанова N 2а-13865/09/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року (Ухвала N 2а-13865/09/2670) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали