ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

03.02.2012 р.

N 2а-14389/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Патратій О. В., суддів: Бояринцевої М. А., Вєкуа Н. Г., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними дій, визнання незаконним п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 (Постанова N 745).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), в якому просила визнати неправомірними дії відповідача у частині свідомого зменшення пенсійних виплат, як дитині війни; визнати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 6 липня 2011 р. N 745 (Постанова N 745) (далі - постанова КМУ N 745) незаконним, таким, що не відповідає Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 р. N 2195-IV; визнати за нею право на надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимоги про визнання права на надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" повернено позивачу, оскільки дана вимога предметно підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірними дій Кабінету Міністрів України щодо зменшення пенсійних виплат як дитині війни та визнання незаконним п. 6 постанови КМУ N 745 (Постанова N 745) та призначено попереднє судове засідання на 4 листопада 2011 року.

У попередні судові засідання 4 листопада 2011 року та 5 грудня 2011 року позивач не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 січня 2012 року.

На виконання вимог ст. 171 КАС України 13 січня 2012 року у "Офіційному віснику України" N 1 від 13.12.2012 року опубліковано оголошення (Оголошення) про відкриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова суперечить ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" 18 листопада 2004 року N 2195-IV, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 6 постанови КМУ N 745 (Постанова N 745) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

На думку позивача, вказаним пунктом постанови КМУ N 745 (Постанова N 745) були обмежені встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" соціальні гарантії для дітей війни.

Позивач, зокрема, посилається на ту обставину, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено значно вищу надбавку до пенсії ніж та, що встановлена п. 6 постанови КМУ N 745 (Постанова N 745).

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив і по суті пояснив, що оскаржувана постанова була прийнята на виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 р. N 3491-VI ( N 3491-VI), а отже, Кабінет Міністрів України діяв відповідно до вимог законодавства. З цих підстав, представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позову немає.

У судове засідання 24 січня 2012 року позивач не з'явився, позивач належним чином повідомлявся судом про день, час і місце судового розгляду, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (Постанова N 745).

В преамбулі постанови (Постанова N 745) вказано, що вона прийнята на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI).

Пунктом 6 вказаної постанови (Постанова N 745) Кабінет Міністрів України установив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Оскаржувана постанова опублікована у N 133 газети "Урядовий кур'єр" від 23 липня 2011 року. Оскільки іншого не передбачено вказаною постановою, вона набрала чинності з дня її опублікування відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Пунктом 8 постанови КМУ N 745 (Постанова N 745) встановлено, що вона діє до 1 січня 2012 року. Отже, станом на день прийняття цього судового рішення постанова КМУ N 745 (Постанова N 745) втратила чинність у зв'язку із закінченням строку її дії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, оскільки відповідно до вимог ст. 1 Закону 2195-IV вона є громадянкою України та на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) їй було менше 18 років.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана позивачкою постанова КМУ N 745 (Постанова N 745) її стосується, оскільки постановою встановлено розмір підвищення до пенсії, як дитині війни, отримуваної позивачем у період дії оскаржуваної постанови.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та законних інтересів особи.

Розгляд спорів щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Особливості провадження у таких справах визначені статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 171 КАС України Окружний адміністративний суд м. Києва може оцінювати акти Кабінету Міністрів України виключно на предмет законності. Оцінка зазначених актів на предмет відповідності Конституції України відноситься до компетенції Конституційного Суду України згідно ст. 150 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Отже, у цій справі висновок суду повинен ґрунтуватися на тому, чи відповідає оскаржуваний акт Кабінету Міністрів України законам України, чи прийнятий він на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цими законами, і чи не звужує існуючі гарантії соціального та матеріального забезпечення військовослужбовців.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави - принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з п. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Аналогічні положення передбачені Законом України "Про Кабінет Міністрів України" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови).

Щодо порушення оскаржуваною постановою КМУ N 745 (Постанова N 745) положень Законів України суд зазначає наступне.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV.

У відповідності до ст. 2 вказаного Закону державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою:

визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни;

надання дітям війни соціальної підтримки.

Статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008) встановлено підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії (далі - підвищення до пенсії), для дітей війни.

Державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу дітей війни та не є складовою їхньої пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги.

У той же час, відповідно до пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 р. N 3491-VI ( N 3491-VI), який опублікований у N 110 газети "Голос України" від 18.06.2011 та набрав чинності з 19.06.2011, розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Таким чином, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

В такий спосіб на законодавчому рівні встановлено особливості застосування та реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2011 рік, де до функцій Кабінету Міністрів України віднесено, зокрема, встановлення розмірів відповідних соціальних виплат з урахуванням фінансових можливостей держави, що повністю узгоджується з положеннями актів міжнародного права.

Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 N 20-рп/2011 "У справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (Рішення N 20-рп/2011) визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року N 2857-VI з наступними змінами.

В мотивувальній частині наведеного рішення встановлено, що пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону встановлює механізм реалізації положень окремих законів України, зокрема, і Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України.

Тобто, законодавець прямою нормою Закону делегував Кабінету Міністрів України відповідні повноваження з визначення порядку і розмірів застосування норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (Постанова N 745), яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Пунктом 6 вказаної постанови (Постанова N 745) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Щодо співвідношення положень пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) з положеннями ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд зазначає наступне.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 03.10.97 р. N 4-зп у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі ст. 71 цього Закону, підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), які є останніми за часом набуття чинності та встановлюють особливості регулювання спірних відносин, відповідно до яких на Кабінет Міністрів України покладено виконання функцій (обов'язку) щодо встановлення розмірів відповідних виплат.

Тобто, у спірних правовідносинах перевага віддається Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI).

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Вищого адміністративного суду України "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 19 грудня 2011 року N 8 (Постанова N 8).

За наведених обставин, як вбачається з оскаржуваного акта, приймаючи постанову КМУ N 745 (Постанова N 745) Кабінет Міністрів України діяв на виконання вимог пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), тобто діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені цим законом, а відтак правові підстави вважати оскаржуваний акт у спірній частині незаконним, немає.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам Законів України, тоді як надання оцінки дотриманню вимог Конституції України при прийнятті оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України до повноважень адміністративного суду не входить.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Головуючий, суддя

О. В. Патратій

Судді:

М. А. Бояринцева

Н. Г. Вєкуа

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали