ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 1 червня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Григор'євої Л. І., Романюка Я. М., Гуменюка В. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Луганської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Заря плюс Восток", про зміну договору оренди землі за касаційною скаргою прокуратури Луганської області на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року, встановила:

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що уклав із товариством з обмеженою відповідальністю "Заря плюс Восток" (далі - ТОВ "Заря плюс Восток") договір про спільну діяльність, відповідно до якого сторони домовились здійснити спільне будівництво автозаправної станції на земельній ділянці площею 0,3 га, що на перехресті вулиць Херсонської та Дьоміна в місті Луганську. Рішенням Луганської міської ради від 27 грудня 2006 року N 12/87 зазначену земельну ділянку передано в оренду ТОВ "Заря плюс Восток" строком на 49 років на підставі договору від 4 квітня 2007 року під будівництво та розміщення торговельно-виставкового комплексу автосалону, станції технічного обслуговування автомобілів і автомийки.

Рішенням Луганської міської ради від 15 травня 2007 року N 18/82 до договору оренди від 4 квітня 2007 року внесено зміни, відповідно до яких змінено цільове призначення земельної ділянки: для будівництва й розміщення багатоповерхового жилого будинку з вбудованими нежилими приміщеннями та благоустрою прилеглої території. Посилаючись на те, що для будівництва автозаправної станції, можливість розміщення якої за вказаною адресою підтвердила архітектурно-будівельна рада (висновок від 9 липня 2009 року N 9), необхідно внести зміни до договору оренди земельної ділянки, ТОВ "Заря плюс Восток" надіслало лист до Луганської міської ради про повторну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки. Однак відповіді в установлений законом строк не отримало. У зв'язку з цим позивач просив визнати зміненим договір оренди земельної ділянки від 4 квітня 2007 року, а саме: п. 1 розд. "Предмет договору" та п. 17 розд. "Умови використання земельної ділянки" - слова "під будівництво та розміщення багатоповерхового жилого будинку з вбудованими нежилими приміщеннями та благоустрій прилеглої території" замінити на слова "під будівництво та розміщення автозаправної станції з приміщеннями для обслуговування водіїв".

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі прокуратура Луганської області просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Луганської міської ради від 27 грудня 2006 року N 12/87 ТОВ "Заря плюс Восток" надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,3000 га під будівництво та розміщення торговельно-виставкового комплексу, автосалону, станції технічного обслуговування автомобілів і автомийки за адресою: м. Луганськ, вул. Херсонська (на перехресті з вул. Дьоміна) (а. с. 10).

4 квітня 2007 року Луганська міська рада й ТОВ "Заря плюс Восток" уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років (а. с. 21 - 26).

4 червня 2007 року Луганська міська рада та ТОВ "Заря плюс Восток" уклали договір про внесення змін до договору оренди землі від 4 квітня 2007 року, за якими слова "під будівництво та розміщення торговельно-виставкового комплексу, автосалону, станції технічного обслуговування автомобілів, автомийки" замінено на слова "під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та благоустрій прилеглої території" (а. с. 14 - 15).

1 березня 2009 року ОСОБА_3 і ТОВ "Заря плюс Восток" уклали договір про спільну діяльність.

Згідно з п. 1.1 цього договору сторони домовились про будівництво автозаправної станції з приміщеннями на земельній ділянці площею 0,3000 га, що на перехресті вулиць Херсонської й Дьоміна в місті Луганську (а. с. 6 - 7).

15 травня 2009 року ТОВ "Заря плюс Восток" надіслало до Луганської міської ради лист із проханням внести зміни до договору оренди землі від 4 квітня 2007 року, а саме слова "під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та благоустрій прилеглої території" замінити на слова "під будівництво та розміщення автозаправної станції з приміщеннями для сервісного обслуговування водіїв", який залишено без задоволення (а. с. 8).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із його обґрунтованості, оскільки Луганська міська рада в порушення вимог ст. 188 ГК України не прийняла рішення за заявою ТОВ "Заря плюс Восток" про зміну цільового призначення земельної ділянки, переданої товариству за договором оренди від 4 квітня 2007 року.

Однак з висновком судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав.

Так, відповідно до ст. ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а також договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 ст. 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Стаття 188 ГК України регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів і передбачає право заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду у разі, якщо сторони договору не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Задовольняючи на підставі ст. 188 ГК України позов і змінюючи договір оренди землі від 4 квітня 2007 року, укладений Луганською міською радою й ТОВ "Заря плюс Восток", суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 не є стороною цього договору, якій належить право вимоги про зміну договору.

Таким чином, ураховуючи те, що в ст. ст. 651, 652 ЦК України передбачені особи, яким надано право звернення до суду з позовом, звернення інших осіб із таким позовом тягне за собою відмову в його задоволенні.

Крім того, змінивши договір оренди землі від 7 квітня 2007 року в частині цільового призначення землі, визначеного рішенням Луганської міської ради від 15 травня 2007 року N 18/82, суд порушив вимоги ст. ст. 12, 20 ЗК України, відповідно до яких розпорядження землями територіальних громад, передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб і зміну цільового призначення земель віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно й правильно, правильно визначено характер правовідносин сторін і норму, яка підлягає застосуванню, однак неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу прокуратури Луганської області задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22 липня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Луганської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Заря плюс Восток" про зміну договору оренди землі відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

В. І. Гуменюк

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали