ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Тітова Ю. Г., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України), державної податкової адміністрації у Донецькій області (далі - ДПА у Донецькій області) про зміну зазначених в наказі підстав звільнення та стягнення витрат на юридичні послуги, встановив:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням зміни позовних вимог просив зобов'язати ДПА України внести зміни до наказу голови ДПА України від 18 травня 2005 року N 752-о та наказу голови ДПА у Донецькій області від 6 січня 2005 року N 2-о в частині визначення підстави його звільнення. Просив звільнити його на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114 (далі - Положення), у відставку (зі зняттям з військового обліку).

Позовні вимоги мотивовані відсутністю правових підстав для звільнення його зі служби в запас Збройних Сил України на підставі підпункту "ж" пункту 64 Положення у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2006 року позовні вимоги задоволено: зобов'язано ДПА України змінити наказ голови ДПА України від 18 травня 2005 року N 752-о та наказ голови ДПА у Донецькій області від 6 січня 2005 року N 2-о, змінивши формулювання звільнення зі "звільнити в запас" за підпунктом "ж" пункту 64 (за власним бажанням)" на "звільнити у відставку за підпунктом "а" пункту 65 (за віком)", постановлено стягнути на користь позивача витрати, пов'язані з оплатою адвокатських послуг, у сумі 800 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року (Постанова N К-17030/07) постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2007 року скасовано. Постанову Київського районного суду м. Донецька від 20 грудня 2006 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача витрат з оплати адвокатських послуг скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті рішення залишено без змін.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПА в Донецькій області, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пунктів 7, 8, підпункту "а" пункту 65 Положення, просить постанову Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року (Постанова N К-17030/07) скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права відповідач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2007 року та постанову Верховного Суду України від 21 лютого 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2011 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції мотивував його тим, що позивач на день звільнення зі служби мав спеціальне звання полковник податкової міліції, вік 47 роки, перебував на військовому обліку у військовому званні рядовий. Згідно з частиною другою статті 28 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-XII) граничний вік перебування в запасі для рядового складу другого розряду - до 40 років. Враховуючи, що ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування у запасі, він не міг бути звільнений за пунктом 64 Положення в запас (із постановкою на військовий облік), а лише за підпунктом "а" пункту 65 Положення у відставку (зі зняттям із військового обліку).

У справі, рішення в якій надано заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд дійшов висновку, що умовами для звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення є досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, визначеного пунктом 7 Положення, а також наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні.

Наведені судові рішення свідчать, що касаційним судом неоднаково застосовано підпункт "а" пункту 65 Положення щодо умов звільнення у відставку.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначеної норми, Верховний Суд України виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу" особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням.

Пунктом 7 цього Положення встановлений вік перебування на службі в органах внутрішніх справ для осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань.

Відповідно до пункту 8 Положення (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для нихпунктом 7 цього Положення віку перебування на службі, підлягають звільненню в запас із постановкою на військовий облік або у відставку.

Умови і підстави такого звільнення визначені розділом VII "Звільнення зі служби" Положення, згідно з яким особи рядового і начальницького складу мають право звільнитися в запас або у відставку залежно від граничного віку їх перебування в запасі.

Відповідно допідпункту "а" пункту 65 Положення особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Отже, умовами для звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення є досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного спеціального звання, а також наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на час звільнення позивач досяг віку 47 років, мав спеціальне звання полковник податкової міліції, яке належить до старшого начальницького складу.

Пунктом 7 Положення визначено, що особи старшого начальницького складу у спеціальному званні полковник міліції перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 50 років.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції про наявність підстав для звільнення позивача за підпунктом "а" пункту 65 Положення у відставку за умови досягнення ним граничного віку перебування в запасі у військовому званні "рядовий" (40 років) є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки останній на час звільнення не досяг віку перебування на службі у спеціальному званні полковник податкової міліції.

Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, заява ДПА у Донецькій області підлягає задоволенню, апостанова Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року (Постанова N К-17030/07) - скасуванню.

Керуючись статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву державної податкової адміністрації у Донецькій області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2011 року (Постанова N К-17030/07) скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Ю. Г. Тітов

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали