ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30.11.2011 р.

Справа N 12/199-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопанич Г. К., суддів: Новікової Р. Г., Попікової О. В. (за участю представників: позивача - ОСОБА_2 - дов. від 04.01.2011 року N 14; відповідача - ОСОБА_3 - дов. від 05.07.2011 року; третьої особи - не з'явився), розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року у справі N 12/199-09 господарського суду Вінницької області за позовом Вінницької міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА__4 (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_5) про знесення самочинно збудованих споруд та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, встановив:

У грудні 2009 року Вінницька міська рада звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, просила про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовані споруди, а саме одноповерхову цегляну прибудову до кафе-магазину по АДРЕСА_1 розміром 2,85 х 5,5 м та двоповерхову цегляну прибудову розміром 13,8 х 7,7 м, а також цегляну надбудову стін 1-го поверху та змонтовані на стовпах перекриття існуючого 1-го поверху та частину другого поверху розміром 16,6 х 26,4 х 18,9 х 8,9 х 9,5 х 26,4 м, повернути самовільно зайняту земельну ділянку під вищезазначеними самовільними спорудами у земельний фонд Вінницької міської ради з приведенням її до первинного стану за рахунок відповідача, посилаючись на порушення статті 376 Цивільного кодексу України та Закону України "Про планування і забудову територій".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.01.2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 залучена до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а. с. 58, том 1).

Позивач заявами від 09.02.2010 року та від 04.10.2010 року уточнював позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.03.2010 року у справі призначено експертизу, за результатами якої наявний висновок експерта N 33 від 23.07.2010 року (а. с. 86 - 90, том 1).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.01.2011 року (суддя Грабик В. В.) позов задоволений. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 за власний рахунок знести самочинно збудовані, перебудовані приміщення будівлі по АДРЕСА_1, вказані в експертному висновку N 33 від 23.07.2010 року, а саме: прибудоване двоповерхове цегляне приміщення розміром 13,93 х 7,68 м, замість частини приміщення 6 та приміщення 7; добудоване одноповерхове цегляне приміщення розміром 2,85 м на 5,51 м до приміщення 10 з тильної сторони; змонтоване на залізобетонних монолітних стовпах перекриття, виступаюче за межі існуючого 1-го поверху та частини 2-го поверху, що об лаштовані покрівлею з металопрофілю. Прийнята відмова позивача від позову у частині повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та закрито провадження у справі в цій частині (а. с. 16 - 18, том 2).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року (головуючий Гудак А. В., судді Олексюк Г. Є., Сініцина Л. М.) рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2011 року у справі N 12/199-09 змінено в частині пунктів 1 та 4, викладено їх в наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково. 4. Провадження у справі N 12/199-09 в частині повернення самовільно зайнятої земельної ділянки припинити". В решті рішення залишено без змін.

Оскаржена постанова мотивована посиланням на Закони України "Про планування і забудову території", "Про місцеве самоврядування" на докази, які підтверджують факт виконання відповідачем робот з реконструкції кафе-магазину без належного дозволу.

Не погодившись з постановленими судовими актами, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, просив скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року, направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування статті 320 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права щодо визначення власника об'єкта нерухомості в якості фізичної особи - підприємця.

У судове засідання 30.11.2011 року представник третьої особи не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Колегія суддів, вислухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим N 1471 посвідчено договір, за яким ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив приміщення магазину-кафе з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 36 - а. с. 37, т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу від 25.03.2008 року реєстр N 1467 відповідач придбав земельну ділянку площею 0,1125 га по АДРЕСА_1 (а. с. 79, том 2).

Пунктом 3 вказаного договору визначено цільове призначення земельної ділянки - для комерційних потреб. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЯ N 715663 (цільове призначення - для комерційних потреб) та зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за N 011006800183 (а. с. 79, а. с. 39, т. 2).

01.10.2009 року головним державним інспектором управління інспекції держархбудконтролю у Вінницькій області по Центральному регіону Табачишиним Ю. Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 96 КУпАП, на підставі якого 02.10.2009 року заступником начальника інспекції - начальником управління інспекції ДАБК у Вінницькій області по Центральному регіону винесено постанову про притягнення ОСОБА_8 до відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за те, що той без належного дозволу виконує будівельні роботи з реконструкції кафе-магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" з надбудовою по АДРЕСА_1, що є порушенням вимог ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (а. с. 6, том 1).

Відповідно до статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 N 1699-III (чинний на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

17.11.2009 року начальником управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради Котощук Н. О. на адресу ОСОБА_4 було надіслано попередження N 09.01-03-7635 з вимогою негайно припинити будівельні роботи та привести об'єкт самочинного виконання будівельних робіт у відповідність до вимог чинного законодавства (а. с. 109, том 1).

Згідно статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З огляду на вищезазначене судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4 без належного дозволу виконував роботи з реконструкції кафе-магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення правил підвідомчості спорів є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанції встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами по договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості(приміщення магазину-кафе з офісними, підсобними і побутовими приміщеннями, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1125 кв. м та земельної ділянки за даною адресою площею 0,1125 га, на якій знаходиться даний об'єкт є господарськими, а відсутність у цих договорах статусу фізичної - особи підприємця не змінює змісту цих правовідносин.

На момент укладення договорів купівлі-продажу ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) були зареєстровані, як підприємці, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (а. с. 27, а. с. 48, т. 1).

Крім того, на підтвердження правової позиції постанови суду апеляційної інстанції свідчить пункт 3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2008 року та державний акт на право власності на земельну ділянку від 22.03.2010 року де зазначено, що цільове призначення земельної ділянки - для комерційних потреб.

Пунктом 1 статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно зі ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Стаття 55 Господарського кодексу України надає поняття суб'єкта господарювання, відповідно до якої суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За таких обставин апеляційним господарським судом був зроблений правомірний висновок про те, що, укладаючи договори купівлі-продажу від 25.03.2008 року про купівлю приміщення магазину-кафе та земельної ділянки, відповідач діяв саме як фізична особа - підприємець з метою здійснення підприємницької діяльності з експлуатації приміщення магазину-кафе.

Доказів придбання відповідачем нерухомого приміщення виключно для особистого (свого та своєї сім'ї) використання відповідачем згідно приписів ст. 33 ГПК України суду надано не було.

Касаційна інстанція відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт підприємницької діяльності та вказаний спір випливає з господарських правовідносин і підлягає вирішенню в господарських судах.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року у справі N 12/199-09 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Г. К. Прокопанич

Судді:

Р. Г. Новікова

 

О. В. Попікова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали