ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.10.2011 р.

Справа N 21/114

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Б. Дроботової - головуючого, Н. О. Волковицької, Л. І. Рогач (за участю представників: позивача - ОСОБА_1., дов. від 05.09.2011 року; відповідача - ОСОБА_2., дов. від 26.07.2011 року, ОСОБА_3., дов. від 01.03.2011 року; прокурора - Рудак О. В., посв. N 72), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року у справі N 21/114 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Лізингтехтранс" до Державного підприємства "Антонов", за участю Київської транспортної прокуратури, про зобов'язання поставити літак, встановив:

14.12.2010 року Державне підприємство "Лізингтехтранс" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання Державного підприємства "Антонов" поставити позивачу один пасажирський літак Ан-148-100В, серійний номер 02-06, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки літаків та положення статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач не визнав позовні вимоги, посилаючись на зміну цільового спрямування бюджетних коштів, що надійшли як оплата літака за даним договором та зарахування відповідних коштів на оплату за поставку першого літака, відсутність фінансування виробництва решти літаків; вказав, що позивач не виконав розпорядження Кабінету Міністрів України щодо необхідності внесення змін в укладені договори відповідно до зміненого фінансування; звернення з даним позовом є передчасним відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, оскільки позивач не виконав своїх зобов'язань за договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року (суддя Шевченко Е. О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року (судді: Алданова С. О. - головуючий, Смірнова Л. Г., Тищенко О. В.) рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; зобов'язано Державне підприємство "Антонов" поставити Державному підприємству "Лізингтехтранс" один пасажирський літак АН-148-100В, серійний номер 02-06; з відповідача стягнуто на користь позивача 363,50 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Антонов" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: не враховано положення статті 538 Цивільного кодексу України щодо наслідків невиконання позивачем зустрічного зобов'язання, передбаченого пунктом 6.4 договору, не враховано відсутність вини відповідача в порушенні зобов'язань та розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 року N 322-р, яким змінено цільове призначення перерахованих бюджетних коштів; неправильно застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", що втратив чинність на момент розгляду справи та прийняття вищевказаного розпорядження, неправильно застосовано статті 6 та 13 Господарського кодексу України, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі державного замовлення, порядок формування якого затверджується Кабінетом Міністрів України; висновки щодо виконання договору поставки від 04.06.2001 року N 084/732/07-804 в частині поставки літака Ан-148-100В серійний номер 01-09 не відповідають матеріалам справи.

Позивач та прокурор заперечили проти доводів скаржника з мотивів відповідності постанови апеляційного господарського суду обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України N 206 від 14.02.2007 року було затверджено Порядок використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на придбання літаків Ан-148 через державне лізингове підприємство; за пунктами 1, 2 Порядку цей Порядок визначає механізм використання у 2007 році коштів, передбачених Мінтрансзв'язку у державному бюджеті за програмою "Придбання літаків Ан-148 через державне лізингове підприємство". Бюджетні кошти спрямовуються одержувачу - державному лізинговому підприємству для замовлення будівництва літаків Ан-148. Пунктом 3 Порядку визначено, що використання бюджетних коштів здійснюється відповідно до договору поставки літаків Ан-148, укладеного між лізинговим підприємством та вітчизняним підприємством, що виробляє літаки на замовлення лізингоодержувача згідно з установленими ним специфікаціями та умовами.

На виконання положень вказаного Порядку 07.12.2007 року між Державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" та Державним підприємством "Лізингтехтранс" було укладено Договір N 084/767/07-804.

01.07.2009 року розпорядженням Кабінету Міністрів України N 758-р "Про реорганізацію державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" було наказано Мінпромполітики здійснити заходи, пов'язані з реорганізацією державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" та вирішити питання щодо визначення державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс імені О. К. Антонова" його правонаступником. 23.12.2009 року наказом Міністерства промислової політики України N 9 19 затверджено передавальний акт майнових прав та обов'язків державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" державному підприємству "Авіаційний науково-технічний комплекс імені О. К. Антонова". 22.01.2010 року наказом Міністерства промислової політики України N 17 "Про затвердження статуту ДП "Антонов" у новій редакції" змінено назву державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс імені О. К. Антонова" на "Антонов" та затверджено статут Державного підприємства "Антонов" у новій редакції.

На підставі викладеного судами встановлено, що відповідач у даній справі - Державне підприємство "Антонов" - є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант".

За умовами укладеного позивачем та відповідачем Договору N 084/767/07-804 від 07.12.2007 року з урахуванням Доповнення N 5 від 03.02.2010 року до Договору, відповідач зобов'язався виготовити та передати позивачеві у встановлені даним Договором строки один пасажирський літак Ан-148-100В, серійний номер 02-06 з комплектом технічної документації, виготовлений відповідачем відповідно до технічних умов на поставку, робочої конструкторської документації "Стандартної специфікації на літак Ан-148-100В" згідно з Додатком N 1 до даного Договору.

Пунктами 1.3, 1.4 Договору встановлено, що літак передається у власність позивача з метою його передачі в фінансовий лізинг третім особам. Позивач зобов'язується прийняти літак і сплатити його вартість на умовах даного Договору.

За пунктами 2.5 та 2.6 Договору ціна літака та авіамайна до нього зазначена у Додатку N 1 до даного Договору та складає:

- 103550000,00 грн. без урахування ПДВ;

- 20710000,00 грн. ПДВ;

- 124260000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Загальна сума даного Договору складає 124260000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до Додатка N 4 до Договору позивач здійснює платежі за літак та авіамайно до нього, що поставляється за Договором, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування програми "Придбання літаків Ан-148 через державне лізингове підприємство" та коштів, залучених відповідно до Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті на придбання літаків Ан-148 через державне лізингове підприємство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року N 206. Платежі здійснюються шляхом переказу коштів з реєстраційного рахунку, відкритого в органах Державного казначейства та банківського рахунку позивача на поточний рахунок відповідача в такому порядку:

- у грудні 2007 року позивач здійснить платіж у розмірі 19000000,00 грн.;

- у січні 2008 року позивач здійснить платіж у розмірі 15000000,00 грн.;

- у лютому 2008 року позивач здійснить платіж у розмірі 15000000,00 грн.;

- у березні 2008 року позивач здійснить платіж у розмірі 15000000,00 грн.;

- у квітні 2008 року позивач здійснить платіж у розмірі 15000000,00 грн.;

- у травні 2008 року позивач здійснить платіж у розмірі 14195000,00 грн.

Графік платежів може змінюватись з урахуванням помісячного розпису видатків державного бюджету, затвердженого Міністерством фінансів України. Остаточний розрахунок за літак, що поставляється за Договором, а саме 31065000,00 грн., позивач здійснить відповідно до пункту 7.3.2 Договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок за літак та авіамайно до нього, що поставляється за даним Договором, позивач здійснить протягом 30 банківських днів з дати укладення тристороннього акта, обумовленого пунктом 4.8 даного Договору.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що після перерахування позивачем відповідачу 75 % від ціни літака, що його обумовлено у пункті 2.5 Договору, відповідач у строк, що обумовлений пунктом 4.2 даного Договору, передає літак позивачеві або лізингоодержувачу (за довіреністю позивача); за пунктом 4.2 Договору терміни поставки літака та авіамайна до нього за даним Договором буде обумовлено сторонами у доповненні до даного Договору.

Згідно з Доповненням N 1 від 15.01.2008 року до договору відповідач здійснює поставку літака та авіамайна до нього у такі терміни: передача літака на льотно-випробувальну станцію - травень 2009 року; передача літака позивачу - червень 2009 року. Авіамайно поставляється на борту літака або окремими поставками у термін, що його обумовлено у пункті 1.2. даного Доповнення, тобто в червні 2009 року.

За пунктом 6.4 договору не пізніше ніж за три місяці до дати поставки літака замовник надає постачальнику схему фарбування літака, узгоджену з Державіаадміністрацією; в разі затримки замовником надання схеми фарбування постачальник залишає за собою право затримати строк поставки літака та не буде нести за це відповідальності. Також за пунктом 6.5 договору замовник не пізніше ніж за 6 місяців до дати поставки літака передає постачальнику кольоро-фактурну схему інтер'єру пасажирського салону, яка має відповідати "Стандартній специфікації на літак Ан-148-100В"; а у разі її невідповідності "Стандартній специфікації на літак Ан-148-100В" строк поставки буде узгоджений сторонами з оформленням додаткової угоди до даного договору.

На підставі матеріалів справи суди встановили, що позивачем на рахунок відповідача здійснено наступні платежі згідно Договору:

- 27.12.2007 року - 19000000,00 грн.,

- 29.05.2008 року - 15000000,00 грн.;

- 22.08.2008 року - 30000000,00 грн.;

- 15.09.2008 року - 29195000,00 грн.

Всього позивачем перераховано відповідачу суму коштів в розмірі 93195000,00 грн., що становить 75 % від вартості літака, натомість передача літака у визначені сторонами строки не відбулася.

01.03.2010 року Кабінетом Міністрів України видане розпорядження N 322-р "Про заходи щодо фінансового забезпечення розгортання серійного виробництва літаків Ан-148", в пункті 1 якого зазначено, що з урахуванням підвищення витрат в період освоєння виробництва установчої партії літаків Ан-148 (5 одиниць) Міністерству транспорту та зв'язку, Державному підприємству "Лізингтехтранс" необхідно переузгодити суму коштів, передбачених на закупівлю літаків відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року N 206 та від 26.03.2008 року N 232 за укладеними договорами з Державним підприємством Київський авіаційний завод "Авіант", реорганізований відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 року N 758; пунктом 2 наведеного розпорядження вказано Міністерству фінансів України, Міністерству транспорту та зв'язку, Державному казначейству за поданням державних підприємств "Лізингтранссервіс" та "Антонов" зарахувати кошти, перераховані за договорами, укладеними підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" на виробництво установчої партії літаків Ан-148, як оплату за поставку першого літака.

Сторони не переузгодили суму коштів для виробництва відповідачем чотирьох літаків Ан-148, в тому числі спірного, та не внесли відповідні зміни до договору.

Місцевим господарським судом також зазначено, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу передбачених пунктами 6.4 та 6.5 договору схеми фарбування літака, узгоджену з Державіаадміністрацією, та кольоро-фактурної схеми інтер'єру пасажирського салону, яка відповідає "Стандартній специфікації на літак Ан-148-100В".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив зі змісту правовідносин між сторонами спору, як таких, що виникли на виконання державного замовлення з оплатою замовлення за рахунок коштів Державного бюджету України, та, підлягають регулюванню, зокрема, актами Кабінету Міністрів України, яким є розпорядження N 322-р; також місцевий господарський суд взяв до уваги право відповідача на притримання предмету поставки з огляду на невиконання позивачем договірних зобов'язань.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд натомість вказав, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 року N 322-р "Про заходи щодо фінансового забезпечення розгортання серійного виробництва літаків Ан-148" не узгоджується з приписами чинного законодавства України, а саме з частиною 1 статті 3, частиною 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, пунктом 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року N 921 (чинним на момент прийняття даного розпорядження); відповідні факти встановлені також висновком Рахункової палати України від 21.09.2010 року N 46/19-2 під час проведення аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених Міністерством транспорту та зв'язку України через державне лізингове підприємство; розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 року N 322-р не виконано жодною зі сторін та не може змінювати їх зобов'язання, передбачені договором.

Водночас суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо наявності підстав для притримання ним предмету договору, встановивши, що станом на 20.01.2011 року відповідний літак, що є предметом договору, готовий тільки на 52,65 %, тобто, термін поставки прострочено самим відповідачем.

Відтак суд апеляційної інстанції встановив належне виконання позивачем передбачених договором зобов'язань та, натомість, невиконання їх відповідачем, захистивши порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача поставити позивачу річ, що є предметом договору.

Судова колегія зазначає, що за статтею 631 Цивільного кодексу України сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору на протязі строку договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору; водночас за статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами склались правовідносини поставки, предметом якої є літак - повітряне судно, статус якого саме як виду майна - повітряного судна підтверджується його характеристиками щодо льотної придатності, можливістю льотної експлуатації.

За статтею 265 Господарського кодексу України (статтею 712 Цивільного кодексу України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) другій стороні - покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму; тобто, зміст зобов'язання за договором поставки передбачає передачу та оплату визначеного сторонами предмету договору з врахуванням положень статті 270 зазначеного Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За положеннями Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу у випадку, коли продавець не виконує зобов'язання передати проданий товар, що визначений індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцю вимогу про витребування цієї речі, вимагаючи її передання відповідно до умов зобов'язання (статті 620 та 665 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи позовні вимоги про передання (поставку) позивачу відповідно до умов передбаченого договором зобов'язання визначеної договором речі, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою встановлені ним обставини справи щодо відсутності у відповідача витребуваної речі - літака як повітряного судна (готовність літака лише на 52,65 % станом на 20.01.2011 року; інші обставини про стан готовності літака судом не встановлені), що унеможливлює захист порушеного права позивача у обраний ним спосіб; з вимогами про захист порушеного права у інший спосіб з врахуванням обумовленого сторонами строку дії договору позивач не звертався.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд не застосував до встановлених ним обставин справи норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог, яке слід скасувати.

Натомість висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог відповідає положенням статей 265, 270 Господарського кодексу України, статей 611, 620, 665, 712 Цивільного кодексу України, природі правовідносин сторін за договором поставки, відтак рішення суду першої інстанції може бути залишено в силі з врахуванням викладеного у даній постанові обґрунтування.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 6 частини 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Антонов" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року у справі N 21/114 господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р. залишити в силі.

 

Головуючий:

Т. Дроботова

Судді:

Н. Волковицька

 

Л. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали