ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 6 грудня 2006 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Сеніна Ю. Л., суддів: Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Корсунської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання укласти трудовий договір, встановила:

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Корсунської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації про зобов'язання укласти трудовий договір.

Зазначав, що з 1981 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді вчителя історії.

У вересні 2003 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з капітальним ремонтом школи.

У квітні 2005 року він звернувся до відповідача з заявою про прийняття на роботу.

Посилаючись на те, що йому безпідставно було відмовлено у прийнятті на роботу та що на посаду вчителя історії прийнята інша особа, просив поновити порушене право на працю шляхом зобов'язання відповідача укласти з ним трудовий договір.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 6 грудня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 березня 2006 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 6 грудня 2005 року скасовано та ухвалено нове, яким зобов'язано Корсунську загальноосвітню школу соціальної реабілітації укласти з ОСОБА_1 трудовий договір з 25 серпня 2005 року на умовах згідно поданої ним заяви від 29 квітня 2005 року.

У касаційній скарзі Корсунська загальноосвітня школа соціальної реабілітації просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що відповідач відмовив позивачеві в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП України, чим порушив його права.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з вересня 1981 року. З 1987 року працював на посаді вчителя історії.

15 вересня 2003 року звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з капітальним ремонтом будівлі школи.

29 квітня 2005 року позивач подав заяву про укладення з ним трудового договору, у зв'язку чим був зарахований до кадрового резерву.

Відповідно до вимог статей 21, 22 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Встановивши, що на час подачі ОСОБА_1 заяви про прийняття на роботу відповідач дав згоду на укладення трудового договору з іншою особою, з якою укладений трудовий договір, що інші вакансії були відсутні та що позивач не відноситься до осіб, які підлягають обов'язковому прийняттю на роботу незалежно від наявності інших кандидатур, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач підставно відмовив у прийнятті на роботу позивача на посаду вчителя історії.

Обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції про те, що зарахування позивача до кадрового резерву не породжувало обов'язковість прийняття позивача на посаду вчителя історії.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, ухвалене судом рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам матеріального закону і скасоване апеляційним судом помилково.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Корсунської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 березня 2006 року скасувати, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 6 грудня 2005 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Ю. Л. Сенін

Судді:

Є. Ф. Левченко

 

Л. М. Лихута

 

Л. І. Охрімчук

 

Я. М. Романюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали