ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.06.2010 р.

N К-52364/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Весельської Т. Ф., Смоковича М. І., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Чумаченко Т. А., провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року, встановила:

У березні 2009 року ОСОБА_6 пред'явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області (далі - УПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсії, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтував тим, що належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 10 червня 2008 року є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, й отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Втім, незважаючи на те, що 22 травня 2008 року Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими були внесені зміни до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач розмір призначеної йому пенсії у відповідність не привів.

Вважаючи, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, звернувся до УПФ з заявою про приведення їх у відповідність. Однак, відповідач будь-яких дій не вчинив.

Просив суд визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати усунути вказані порушення, провівши перерахунки пенсій із розрахунку: державна пенсія - 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія - 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 10 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року та в подальшому здійснювати виплату такої пенсії.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови перерахунку ОСОБА_6 пенсії, та зобов'язано здійснити перерахунок державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком із 10 червня 2008 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року, постанова суду першої інстанції уточнена в частині періоду здійснення виплат. Встановлено, що перерахунок пенсій позивачу УПФ зобов'язане здійснити з 10 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В решті постанова суду першої інстанції без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_6 з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій погоджується не в повній мірі. Просить виключити з резолютивної частини рішення апеляційного суду кінцеву дату перерахунку пенсії - 31 грудня 2008 року. Крім того, просить зобов'язати УПФ виплачувати йому підвищення до пенсії, як інваліду війни II групи, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 40 відсотків мінімальної пенсії за віком з 10 червня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 4 статті 54 цього Закону, що визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, зокрема, інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії, відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, згідно з якою особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".

Також, підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частини третю і четверту статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено чотирма частинами та зазначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів 12 і 15 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то УПФ з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію із розрахунку: державна пенсія - 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія - 75 процентів мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так як відповідач цього не зробив, то суди обґрунтовано поклали на нього обов'язок з перерахунку пенсії ОСОБА_6.

Втім, висновок апеляційного суду щодо визначення періоду, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачу, є безпідставним та суперечить самій правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.

Що стосується вимог касаційної скарги про виплату позивачу підвищення до пенсії як інваліду війни II групи, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 40 відсотків мінімальної пенсії за віком з 10 червня 2008 року, то вони не підлягають вирішенню, оскільки не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

Відповідно ж статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 223, 225, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року скасувати в частині уточнення періоду проведення перерахунку пенсії ОСОБА_6.

В іншій частині ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2009 року та постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 29 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали