ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.01.2012 р.

Справа N 51/19

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дунаєвської Н. Г. - головуючого, Мележик Н. І., Подоляк О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року у справі N 51/19 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денман груп" про звільнення нежитлового приміщення та стягнення 12600000 грн. (за участю представників: позивача - Судакова А. А., Софійського С. Ю., відповідача - Бєлицької І. В., Ляпунова О. Є.), встановив:

В січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денман груп" про зобов'язання останнього звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 2050 кв. м, розташоване у м. Києві по вулиці Фрунзе, 27, та про стягнення безпідставно отриманих доходів у розмірі 12600000 грн. і судових витрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року (суддя Пригунова А. Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року (судді: Новіков М. М., Зубець Л. П., Мартюк А. І.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бриз-1", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі пункту 8 рішення Київської міської ради від 08.07.99 року N 348/449 позивачу надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, строком на 25 років, земельну ділянку, площею 0,28 га, для будівництва й експлуатації готельно-офісного комплексу, а, крім того, строком на 2 роки земельну ділянку, площею 0,035, для організації будівельних робіт по вул. Фрунзе, 25 - 27 у Подільському районі за рахунок земель міської забудови.

На вказаній земельній ділянці за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, 27, позивачем побудовано будівлю.

25.11.2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір N 1/11-05 оренди нежитлового приміщення, за яким позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти на умовах оренди в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване в м. Києві по вул. Фрунзе, 27, загальною площею 2080 кв. м., для розміщення офісу, центру обслуговування - магазину непродовольчих товарів відповідача та розташування телекомунікаційного й іншого обладнання.

Водночас, в пункті 2.1 цього договору сторони домовились про те, що орендар вступає в користування нежитловим приміщенням за умови підписання акта робочої комісії про прийом закінченого будівництвом об'єкту нежитлового приміщення в термін, зазначений в додатковій угоді. Передача нежитлового приміщення здійснюється на підставі акта приймання-передачі.

27.03.2006 року складено акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії та акт про передачу ТОВ "Бриз-1" в експлуатацію орендарю - ТОВ "Денман Груп" обумовлене договором приміщення.

Пунктами 4.1, 4.3 договору визначено, що орендна плата за нежитлове приміщення становить 157560,00 грн. з ПДВ за 2080 квадратних метрів щомісячно. Орендні платежі сплачуються помісячно не пізніше 5 днів з початку місяця, що оплачується по рахунку орендаря.

Згідно пп. 3.3.3 п. 3.3 договору відповідач-1 зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату, плату за комунальні послуги та інші платежі, що компенсують витрати орендодавця по експлуатації приміщення.

Строк дії договору визначено в пункті 8.1 договору, протягом 11 місяців, тобто до 25.10.2006 року.

25.09.2006 року ТОВ "Бриз-1" звернулось до ТОВ "Денман Груп" про звільнення приміщення після закінчення строку дії договору у зв'язку наявною заборгованістю по орендній платі за вересень - жовтень 2006 року та відмовою в подальшому продовжувати орендні відносини.

В грудні 2006 року ТОВ "Бриз-1" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Денман Груп" та ТОВ "Астеліт" про зобов'язання звільнити приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 27 та стягнення 173752,91 грн., у зв'язку з несплатою заборгованості по орендній платі, а також закінченням строку договору та відсутністю згоди орендодавця на укладення договору на новий строк.

ТОВ "Денман Груп", в свою чергу, звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Бриз-1" про визнання договору оренди від 25 листопада 2005 року N 1/11-05 неукладеним та стягнення 2183504 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 березня 2010 року у справі N 25/797 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Денман Груп" на користь ТОВ "Бриз-1" заборгованість з орендної плати в розмірі 173752,91 грн., витрати на оплату експертизи в розмірі 5640 грн., державне мито у розмірі 1823 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; зобов'язано обох відповідачів звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 27; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 липня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 року, рішення господарського суду міста Києва скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким первісний позов ТОВ "Бриз-1" до ТОВ "Денман Груп" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Денман Груп" на користь ТОВ "Бриз-1" 5129,53 грн. комунальних платежів, в решті позову ТОВ "Бриз-1" до ТОВ "Денман Груп" відмовлено, в позові ТОВ "Бриз-1" до ТОВ "Астеліт" відмовлено повністю. стягнуто з ТОВ "Денман Груп" на користь ТОВ "Бриз-1" 51,29 грн. державного мита та 3,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зустрічний позов ТОВ "Денман Груп" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Бриз-1" на користь ТОВ "Денман Груп" безпідставно отримані кошти у розмірі 1013378,80 грн., 8039,50 грн. державного мита та 37,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті зустрічного позову ТОВ "Денман Груп" відмовлено, стягнуто з ТОВ "Денман Груп" на користь ТОВ "Бриз-1" 5640 грн. витрат по оплаті судової експертизи. стягнуто з ТОВ "Бриз-1" на користь ТОВ "Денман Груп" 4905,36 грн. державного мита за подання апеляційної скарги; видачу наказів доручено господарському суду міста Києва.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позовні вимоги у даній справі обгрунтовані тим, що частину нежитлового приміщення відповідач передав у користування по договору суборенди декільком юридичним особам та отримував від цього прибутки, внаслідок чого правом позивача є вимоги про стягнення з відповідача 12600000 грн. безпідставно отриманих доходів за період з 27.03.2006 року до 27.03.2011 року, оскільки відповідач користувався та набув вказане нерухоме майно без належних підстав.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, загальною площею 2050 кв. м, розташоване у м. Києві по вулиці Фрунзе, 27, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, пославшись на норми статті 1212 ЦК України, виходив з відсутності доказів щодо наявності у позивача майнових прав на спірне нежитлове приміщення, оскільки за приписами цієї статті майно має бути повернуто потерпілому у разі наявності у нього певних майнових прав на це майно, а крім того, у разі наявності у зобов'язаної особи такого майна.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих доходів у розмірі 12600000 грн. за період з 27.03.2006 року до 27.03.2011 року, що становить 210000 грн. на місяць, суди попередніх інстанцій, з урахуванням вимог статті 1214 ЦК України, вказали на не доведення позивачем наявності у нього майнових прав на спірне приміщення. Також господарські суди виходили з того, що відповідачу передано річ у процесі її створення, а тому користування нею для цілей оренди є неможливим. Докази на підтвердження факту отримання відповідачем прибутку у заявленому розмірі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суди попередніх інстанцій послались на те, що під час апеляційного провадження у справі N 25/797 судом встановлено, що у ТОВ "Бриз-1" відсутні правові підстави для укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення, що, відповідно, виключає можливість його укладення не лише з відповідачем, але й з іншими суб'єктами господарювання, та виключає можливість отримання позивачем прибутків від здачі в оренду спірного майна, оскільки право орендаря щодо укладення договору суборенди є похідним від права власника речі здавати її в оренду.

Проте, вказані висновки судів попередній інстанцій є передчасними.

Згідно частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави і зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, орендодавець посилається на отримання відповідачем грошових коштів за договорами суборенди за період з 25.10.2006 року по 01.03.2011 року, в зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача неотримані ним доходи у загальному розмірі 12600000 грн., з розрахунку можливої здачі ним приміщень в оренду за ціною, передбаченою у вищевказаному договорі, у розмірі 210000 грн. на місяць, оскільки з жовтня 2006 року відповідач не звільнив приміщення та передав його у користування по договорах суборенди іншим юридичним особам.

На підтвердження доводів касаційної скарги ТОВ "Бриз-1" вказало на договори суборенди на приміщення різних поверхів будівлі за вказаною адресою, укладені в різні періоди ТОВ "Денман Груп" з третіми особами, зокрема, ТОВ "РОБОТА ІНТЕРНЕШЕНАЛ", ТОВ "Кларус Істерн Європа", ТОВ "Апекс Сервіс", ТОВ "Перша Софтверна Компанія", ТОВ "Медичні системи України", СК "Страховий капітал", про що свідчить загальний лист звернення цих компаній до ТОВ "Бриз-1" від 11.02.2011 року N 1-ю.

В силу статті 331 цього ж Кодексу право власності на нову річ. яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як зазначалось вище, рішенням Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок" від 08.07.99 року N 348/449 ТОВ "Бриз-1" відведено земельну ділянку для будівництва та експлуатації готельно-офісного комплексу на вул. Фрунзе, 25-27 у Подільському районі м. Києва та укладено довгостроковий на 25 років договір оренди цієї ділянки.

Відповідно до дозволів на виконання будівельних робіт N 221-Пд від 23.09.99 року та N 2016-Пд/р від 23.05.2006 року, виданих Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, ТОВ "Бриз-1" побудувало готельно-офісний комплекс за вищевказаною адресою.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затверджений Головою Подільської в м. Києві районної держаної адміністрації 22.12.2006 року та зареєстрований в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 08.08.2007 року за N 252.

В зв'язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 цього Кодексу, в зв'язку з чим, з огляду на обмежені межі повноважень касаційної інстанції, передбачені статтею 1117 цього ж Кодексу, висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові є недостатньо мотивованим та є передчасним, що є підставою для передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Згідно статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз-1" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 року у справі N 51/19 та рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року у справі N 51/19 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

 

Головуючий, суддя

Н. Г. Дунаєвська

Судді:

Н. І. Мележик

 

О. А. Подоляк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали