ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.06.2011 р.

N П/9991/45/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Рецебуринського Ю. Й., суддів - Зайцева М. П., Олексієнка М. М., Черпака Ю. К., Шведа Е. Ю., секретаря судового засідання - Щавінської С. В. (за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника Вищої ради юстиції - Маліновської В. М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконними актів, встановив:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконними рішення Вищої ради юстиції від 6 грудня 2010 року в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та подання Вищої ради юстиції від 16 грудня 2010 року "Про звільнення з посади судді" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення без його участі Вищою радою юстиції не були дотримані норми частини п'ятої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції", чим порушено його право на об'єктивний розгляд зазначених питань на засадах безсторонності та неупередженості, на належний захист від висунутих обвинувачень. Також, всупереч пункту 3 параграфа 4.3 Регламенту Вищої ради юстиції, матеріали щодо внесення двох пропозицій про звільнення ОСОБА_1 з посади судді не були об'єднані в одне провадження та замість одного було винесено два рішення.

Крім того, висновки члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. про грубе порушення ОСОБА_1 присяги судді при розгляді ним справ N 2-2421/07, 2-2427/07, 2-2420/07 та 2а-496/06, в зв'язку з чим, державі було завдано збитки в особливо великих розмірах та незаконно відчужені земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належали власникам земельних паїв, на думку позивача, не відповідають дійсним обставинам справи. ОСОБА_1 стверджує, що судові рішення по вказаним справам прийняті відповідно до вимог діючого законодавства і з урахуванням практики Бориспільського міськрайонного суду та судів Київської області, оскільки на час розгляду справ, ніяких роз'яснень вищестоящих судів у даних справах не було. Вважає, що він не допустив умисного порушення закону або несумлінного ставлення до службових обов'язків, а тому недотримання закону при розгляді конкретних справ не свідчить про порушення ним присяги судді, а його наслідки не є тяжкими і незворотними.

У своїх запереченнях на позов Вища рада юстиції вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача, посилаючись на те, що протягом травня - червня 2010 року до Вищої ради юстиції надійшли два звернення від члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. та міністра Внутрішніх справ України Могильова А. В. на дії суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області, в тому числі і судді ОСОБА_1, під час здійснення ними правосуддя. Відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції" відповідачем проведено перевірку відомостей, викладених у цих зверненнях. На засіданні 6 грудня 2010 року на підставі довідок про результати перевірки Вища рада юстиції більшістю голосів прийняла рішення щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги. Відповідач стверджує, що приймаючи рішення Вища рада юстиції діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а самі рішення прийняті обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття. З огляду на наведене, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову, які просили задовольнити в повному обсязі.

Представник Вищої ради юстиції позов не визнала з підстав, викладених у запереченні на позов, та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ОСОБА_1, 1975 року народження, Указом Президента України від 13 серпня 2002 року призначений на посаду судді Бориспільського міського суду Київської області. 10 березня 2004 року прийняв присягу судді.

Указом Президента України від 23 березня 2004 року переведений на роботу на посаду судді новоутвореного Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року обраний на посаду цього ж суду безстроково. Має третій кваліфікаційний клас судді.

6 грудня 2010 року Вищою радою юстиції прийняті рішення в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги, а також подання Вищої ради юстиції від 16 грудня 2010 року "Про звільнення з посади судді" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги.

Викладені у цих рішеннях та поданні висновки Вищої ради юстиції ґрунтуються на наступних обставинах.

Так, відповідачем встановлено, що на протязі 2006 - 2007 років в провадженні судді ОСОБА_1 перебували справи N 2а-496/06 за позовом ОСОБА_3 та інших (всього 118 осіб) до військової частини А-2215 на неправомірні дії посадових осіб щодо продовольчого забезпечення або нарахування та виплати грошової компенсації замість продовольчого забезпечення, N 2-2427/07 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на земельну ділянку, N 2-2421/07, N 2-2420/07 за позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на земельну ділянку. За результатами перевірок, ініційованих членом Вищої ради юстиції Портновим А. В. та міністром Внутрішніх справ України Могильовим А. В., радою були встановлені численні факти порушення чинного законодавства України з боку позивача при здійсненні ним правосуддя.

Так, при розгляді справи N 2а-496/06 ОСОБА_1 були постановлені рішення від 19 червня 2006 року та додаткове рішення від 3 липня 2006 року, якими повністю задоволено вимоги 118 позивачів - військовослужбовців до військової частини А-2215.

Приймаючи ці рішення, на думку відповідача, суддя допустився грубих порушень норм матеріального та процесуального права при застосовуванні частини 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року "Про деякі заходи економії бюджетних коштів". Крім того, в судових рішеннях не були вказані суми, які підлягають стягненню на користь кожного з позивачів, та періоди, за який вони мають бути стягнені; не вирішено питання про відшкодування моральної шкоди.

Також, як вбачається з рішень та подання Вищої ради юстиції, в провадженні позивача перебувала цивільна справа N 2-2427/07 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на земельну ділянку. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 серпня 2007 року, постановленим під головуванням судді ОСОБА_1, позов було задоволено: звернуто стягнення на земельну ділянку розміром 2,0994 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, припинено право власності відповідача на вказану земельну ділянку та визнано це право за ОСОБА_4.

Вищою радою юстиції встановлено, що постановляючи рішення в зазначеній справі, а також аналогічні йому по змісту судові рішення в справах N 2-2420/07 та N 2-2421/07 за позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на земельну ділянку, ОСОБА_1 не врахував вимоги пункту 15 Розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України, внаслідок чого було незаконно відчужено земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належали власникам земельних паїв.

Судові рішення у справах щодо звернення стягнення на земельні ділянки переглядалися в апеляційному порядку, але їх розгляд по суті не завершений у зв'язку з відмовою від позову і закриттям провадження.

За результатами проведених перевірок Вища рада юстиції прийшла до висновку, що дії судді ОСОБА_1, вчинені ним при розгляді вказаних справ порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, свідчать про несумлінне виконання своїх службових обов'язків і є підставою для його звільнення з посади судді за порушення присяги, про що й наведено у оскаржених позивачем рішеннях та поданні від 6 грудня 2010 року.

Даючи юридичний аналіз діям і рішенням Вищої ради юстиції, колегія суддів зазначає наступне.

Повноваження, організація, порядок діяльності Вищої ради юстиції відповідно до статті 2 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР визначаються Конституцією України, вказаним Законом та Регламентом Вищої ради юстиції.

Статтею 131 Конституції України та статтею 105 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI Вищій раді юстиції, серед іншого, надані повноваження щодо внесення подання про звільнення суддів з посад, в тому числі за особливих обставин, однією з яких є порушення суддею присяги.

Порядок здійснення Вищою радою юстиції своїх повноважень щодо розгляду питання про звільнення суддів з посад за порушення присяги (пункт п'ятий частини п'ятої статті 126 Конституції України) встановлений статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Вища рада юстиції, приймаючи оскаржувані рішення, діяла в межах наданих їй повноважень.

Перевіривши акти Вищої ради юстиції на предмет їх обґрунтованості, а також проаналізувавши встановлені в ході розгляду справи обставини справи, колегія суддів вважає доведеним факт порушення позивачем присяги судді при здійсненні правосуддя.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про статус суддів", якій діяв на час вчинення позивачем вказаних дій, судді зобов'язані при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ, не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності. Присяга судді вимагає від нього чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Виходячи з цього, суть порушення присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) судді, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія судової влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.

Так, в провадженні судді ОСОБА_1 знаходилась адміністративна справа N 2-а-496/06 за позовом ОСОБА_3 та інших (всього 118 осіб) до військової частини А-2215, за результатами розгляду якої ним були прийняті рішення від 19 червня 2006 року та додаткове рішення від 3 липня 2006 року.

У них суддею визнано неправомірними дії командування військової частини А-2215 щодо неналежного нарахування та виплати грошової компенсації замість продовольчого забезпечення; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити компенсацію на втрачену частину доходу (грошову компенсацію замість продовольчого забезпечення), а також провести нарахування і виплату заподіяної моральної шкоди у розмірі 50 відсотків від грошової компенсації та продовольчого забезпечення.

Як вбачається із змісту ухвали суду апеляційної інстанції від 29 березня 2010 р. в цій справі, подібний висновок суду суперечить діючому законодавству України, оскільки статтею 2 Закону України від 17 лютого 2000 року "Про деякі заходи економії бюджетних коштів", який набрав чинності 11 березня 2000 року дію частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна або, за їх бажанням, грошової компенсації було призупинено.

Згідно окремої ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року на адресу позивача, в матеріалах справи N 2-а-496/06 відсутні відомості про виклик представника військової частини в судове засідання на 19 червня 2006 року та 3 липня 2006 року, внаслідок чого справа була розглянута за його відсутності. В порушення вимог частини 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, копії рішень на його адресу судом не надсилались.

Також зазначено, що суддя відкрив провадження у ній за позовами, які не відповідали вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в них не були вказані суми, що підлягають стягненню на користь кожного із 118 позивачів та не наведені розрахунки цих стягнень. Після чого, в порушення приписів статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1, вимоги всіх 118 позивачів безпідставно об'єднав.

На завершення апеляційна інстанція робить висновок, що характер та численність порушень вимог законодавства, допущених ОСОБА_1 під час розгляду даної справи, свідчить, що вони були вчинені навмисно з метою ухвалення завідомо незаконного судового рішення на користь позивачів, внаслідок чого державі були завдані збитки в особливо великих розмірах.

Підсумовуючі ці факти, колегія суддів погоджується з тим, що ОСОБА_1 при розгляді вказаної справи дійсно допустив численні порушення норм чинного законодавства, які мали систематичний характер, а також не забезпечив повний, всебічний та об'єктивний її розгляд, що свідчить про порушення присяги судді.

Крім того, суд погоджується з висновками Вищої ради юстиції, що при винесенні судових рішень у справі N 2-2427/07 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, а також інших аналогічних справах N 2-2420/07 та N 2-2421/07 за позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на земельну ділянку, ОСОБА_1 були грубо порушені вимоги земельного законодавства.

Відповідно до Закону України від 19 грудня 2006 року "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів" дію мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення було продовжено.

Пунктом 15 Розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України, яким введено дію вказаного мораторію, передбачено, що до 1 січня 2008 року не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначенихпідпунктами "а" та"б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення)".

Отже, в зв'язку з невірним застосуванням суддею ОСОБА_1 норм матеріального права при розгляді вказаних цивільних справах було незаконно відчужено земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належали власникам земельних паїв.

Твердження позивача та його представника, що з питань відчуження земельних ділянок у них в суді склалася саме така практика та не було роз'яснень судів вищої інстанції, є необґрунтованим, оскільки вказані норми законів є зрозумілими і не потребують додаткових роз'яснень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що подібні дії позивача підпадають під ознаки порушення присяги судді, оскільки судові рішення у зазначених справах були винесені ним з явним та свідомим порушенням очевидних і зрозумілих норм матеріального та процесуального закону, не сумісним з чесним і сумлінним виконанням обов'язків судді, повним, всебічним та об'єктивним розглядом судових справ, що призвело до незаконного стягнення коштів з рахунків Міністерства оборони України в сумі 2068105,77 гривень основного боргу та 198647,9 гривень виконавчого боргу, а також незаконного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Така поведінка ОСОБА_1 при виконанні професійних обов'язків дозволяє зробити висновок про нездатність судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду престижу судової влади.

Щодо твердження позивача про порушення процедури розгляду пропозицій члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. від 29 липня 2010 року та 30 липня 2010 року щодо внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади за порушення ним присяги судді, суд вважає його необґрунтованим.

Так, частиною 4 статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" визначено, що запрошення судді, справа якого розглядається, є обов'язковим. У разі неможливості взяти участь у засіданні Вищої ради юстиції з поважних причин суддя, справа якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи. Письмові пояснення судді виголошуються на засіданні Вищої ради юстиції в обов'язковому порядку. Повторне нез'явлення такого судді є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Як вбачається із матеріалів справи позивач надав до Вищої ради юстиції два пояснення по суті порушених питань.

Судом встановлено, що відповідач своїм листом від 12 вересня 2010 року N 7294/0/9-10 на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області надіслав повідомлення про запрошення ОСОБА_1 для участі у засіданні секції Вищої ради юстиції 6 вересня 2010 року о 9 годині 30 хвилин та засіданні Вищої ради юстиції в той же день о 14 годині 30 хвилин.

Проте, листом від 3 вересня 2010 року, за підписом виконуючого обов'язки Голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області Бондаренка І. А., на адресу Вищої ради юстиції була надіслана відповідь про неможливість повідомлення судді ОСОБА_1 про вказане засідання, оскільки останній перебуває у відпустці. Зазначений факт підтверджується копією наказу N 136 від 7 липня 2010 року, згідно якого позивачу було надано відпустку тривалістю 50 календарних днів з 2 серпня 2010 року по 21 вересня 2010 року.

Відповідно до витягу з протоколу N 10 засідання Вищої ради юстиції від 6 вересня 2010 року розгляд пропозицій члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. було відкладено на інше засідання ради.

22 вересня 2010 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області було надіслане повідомлення про запрошення позивача на засідання секції Вищої ради юстиції на 27 вересня 2010 року.

Супровідним листом від 24 вересня 2010 року, за підписом виконуючого обов'язки Голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області Мельника О. О., на адресу Вищої ради юстиції була надіслана копія наказу N 181 від 23 вересня 2010 року, згідно якого суддю ОСОБА_1 було направлено у відрядження терміном на 5 днів, починаючи з 27 вересня 2010 року по 1 жовтня 2010 року, для участі в тренінгу для суддів місцевих загальних судів, обраних на посаду безстроково.

Однак, ОСОБА_1 був присутнім на засіданні секції Вищої ради юстиції, що підтверджується ним самим та його підписом на витягу з Регламенту Вищої ради юстиції від 27 вересня 2010 року. Розгляд пропозицій члена Вищої ради юстиції Портнова А. В. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на засідання ради не виносились, оскільки, як слідує з довідки Вищої ради юстиції N 7320/0/9-11 від 3 червня 2011 року, вказане засідання на цей день не призначалось і не проводилось, про що свідчить копія наказу Вищої ради юстиції від 22 вересня 2010 року N 90/0/1-10 про забезпечення проведення засідання секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад.

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області 29 листопада 2010 року втретє надійшло повідомлення від 26 листопада 2010 року про запрошення позивача на засідання секції Вищої ради юстиції на 6 грудня 2010 року о 9 годині 30 хвилин та на засідання Вищої ради юстиції цього ж дня о 14 годині з яким він був ознайомлений, що підтверджується підписом ОСОБА_1 на копії вказаного запрошення.

1 грудня 2010 року на адресу Вищої ради юстиції було надіслано копію наказу N 200 від 26 листопада 2010 року про надання судді ОСОБА_1 двох днів відпочинку 6 та 7 грудня 2010 року, за чергування в зв'язку з виборами місцевих рад та сільських селищних, міських голів та відпустку тривалістю 3 календарних дні з 8 грудня 2010 року по 10 грудня 2010 року у зв'язку з сімейними обставинами.

Також, на ім'я Голови Вищої ради юстиції був надісланий лист за підписом позивача з проханням про відкладення засідання щодо розгляду пропозицій члена Вищої ради юстиції Портнова А. В., яке призначене на 6 грудня 2010 року, у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у відпустці та знаходженням за межами міста Києва.

Отже, як вбачається з вище наведеного, оскаржувані рішення були прийняті відповідачем з дотриманням вимог процедури прийняття рішень про внесення подання до Верховної ради України про звільнення судді з посади за порушення присяги, тому, що позивач повторно не з'явився на засідання Вищої ради юстиції, а перебування його у відпустці з 6 грудня 2010 року суд не вважає поважною причиною, оскільки про вказане засідання ОСОБА_1 був належним чином повідомлений до його виходу у відпустку та мав можливість прийняти участь у засіданні Вищої ради юстиції.

Посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем положень пункту 3 параграфа 4.3 Регламенту Вищої ради юстиції щодо необхідності об'єднання в одне провадження пропозицій про звільнення з посади одного і того ж самого судді з різних підстав, суд вважає невірними і помилковими, оскільки вказана норма була лише в попередній редакції Регламенту ради. Нова редакція Регламенту, затверджена рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 року N 791/0/15-10, подібних дій не передбачає. Отже, 6 грудня 2010 року, на момент прийняття оскаржуваних рішень, у відповідача були відсутні правові підстави для об'єднання двох пропозицій члена Вищої раю юстиції Портнова А. В. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді в одне провадження.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що рішення Вищої ради юстиції від 6 грудня 2010 року в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та подання Вищої ради юстиції від 16 грудня 2010 року "Про звільнення з посади судді" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги прийняті відповідачем із дотриманням встановленої чинним законодавством процедури, є законними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 160 - 163, 1711 КАС України, Вищий адміністративний суд України постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконними рішень Вищої ради юстиції від 6 грудня 2010 року в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та подання Вищої ради юстиції від 16 грудня 2010 року "Про звільнення судді з посади" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 

Головуючий суддя

Ю. Й. Рецебуринський

Судді

М. П. Зайцев

 

М. М. Олексієнко

 

Ю .К. Черпак

 

Е. Ю. Швед

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали