ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

ЛИСТ

від 16.05.2011 р. N 4446/8/15-229

ДПА в АР Крим, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Особливості оподаткування ПДВ туристичних послуг з 1 січня 2011 року визначено статтею 207, яку слід застосовувати з урахуванням інших положень розділу V Кодексу.

Відповідно до п. 207.2 ст. 207 Кодексу туристична послуга - послуга з тимчасового розміщення туриста в готелі, мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового проживання, а також послуги з харчування, транспортного, екскурсійно-інформаційного та іншого туристичного обслуговування, включаючи послуги із страхування життя або здоров'я такого туриста або його цивільної відповідальності перед третіми особами, які включаються до вартості послуги з тимчасового розміщення туриста або вартості туристичного ваучера (путівки).

Зазначений комплекс туристичних послуг з метою оподаткування розглядається як єдина туристична послуга.

Туристичний оператор - особа, яка безпосередньо надає послугу з тимчасового розміщення туриста чи придбаває послуги інших платників податку, що включаються до складу туристичної послуги згідно з п. 207.2 цієї статті, з метою їх надання туристам як безпосередньо, так і через туристичного агента шляхом постачання туристичного ваучера (путівки) (п. 207.3 ст. 207).

Згідно з п. 207.5 ст. 207 Кодексу базою оподаткування у разі проведення операції з постачання туристичної послуги туристичним оператором або туристичним агентом є вартість такої послуги (без урахування податку), яка дорівнює сумі винагороди (маржі) такого туристичного оператора (агента), тобто різниці між загальною сумою, що сплачується їх покупцем (без урахування податку), та фактичними витратами туристичного оператора з проведення оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, вартість яких включається до вартості такої туристичної послуги, а для туристичних агентів - вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного в туристичного оператора, окрім туристичних агентів, діючих як посередники.

Відповідно до п. 207.6 ст. 207 Кодексу базою оподаткування в разі проведення операції з постачання на території України туристичним оператором (агентом) туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки)), призначеної для її споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, а саме різниця між вартістю поставлених ним послуг (туристичного ваучера (путівки)) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором (агентом) внаслідок придбання (створення) таких туристичних послуг.

Згідно з п. 207.7 ст. 207 Кодексу ставка податку, зазначена у пп. "а" п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, нараховується на базу оподаткування, визначену згідно з п. 207.5 та 207.6 цієї статті. Пунктом 207.8 ст. 207 Кодексу передбачено, що у разі якщо постачання туристичної послуги (туристичного ваучера (путівки)) здійснюється нерезидентом через резидентів, що не зареєстровані як платники податку, обов'язок із сплати податку покладається на осіб, які отримують такі послуги. Сума податку, нарахованого (сплаченого) туристичним оператором (агентом) відповідно до цього пункту, не підлягає включенню до складу податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню.

У випадку коли покупець або туристичний агент здійснює передоплату (аванс) за туристичні послуги (путівки) туристичному оператору, останній повинен нарахувати податкові зобов'язання та надати покупцю чи туристичному агенту податкову накладну з загальної суми передоплати (за вирахуванням передоплати (авансу)), що здійснена за путівки на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів, які відповідно до пп. 197.1.6 ст. 197 Кодексу звільнено від ПДВ).

При цьому туристичний оператор у звітних періодах отримання передоплати (авансу) має право на податковий кредит з ПДВ щодо оподатковуваних операцій на загальних підставах відповідно до ст. 198 Кодексу.

У майбутніх звітних періодах, коли буде фактично надаватися туристична послуга та визначатися сума винагороди (маржі), туристичний оператор здійснює коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ з метою дотримання вимог п. 207.5 ст. 207 Кодексу і відображати їх відповідно у рядках 8.1 та 16.1 розділу І податкової декларації з ПДВ та в додатку 1 до неї, форми яких затверджені наказом ДПАУ від 25.01.2011 р. N 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (Наказ N 41), зареєстрованим у Мін'юсті України 16.02.2011 р. за N 197/18935. ДПАУ з метою забезпечення практичного застосування положень розділу V Кодексу було розроблено накази від 21.12.2010 р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", яким затверджено нову форму податкової накладної, додатків до неї, а також Порядок їх заповнення (далі - Порядок N 969), та наказ від 24.12.2010 р. N 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення", зареєстрований у Мін'юсті України 29.12.2010 р. за N 1402/18697.

Склад витрат та порядок їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначені ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконання робіт, надання послуг.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 Кодексу інші втрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з огляду на певні умови.

Варто звернути увагу на те, що доходи та витрати відображають у бухгалтерському обліку в момент їх виникнення, незалежно від часу надходження та сплати коштів. Подібний принцип закладений і в Кодекс. Відповідно, сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг, для визначення об'єкта оподаткування не враховується у доходах платника податку (пп. 136.1.1 ст. 136 Кодексу), а сума сплаченої передплати - у витратах (пп. 139.1.3 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до пп. 136.1.2 ст. 136 Кодексу для визначення об'єкта оподаткування не враховуються у доходах суми ПДВ, отримані/нараховані платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником ПДВ.

Згідно з пп. 139.1.6 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; ПДВ, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники ПДВ, до складу витрат входять суми ПДВ, сплачені у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку. У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

 

Заступник Голови

В. Мешкова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали