ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.10.2011 р. N 1959/7/15-2217Ф

Державна податкова служба України у зв'язку із надходженням численних звернень розглянула питання щодо сплати земельного податку сільськогосподарськими підприємствами - платниками фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП) та повідомляє.

Як встановлено статтею 302 Податкового кодексу, для сільськогосподарських товаровиробників - платників ФСП об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

При цьому базою оподаткування ФСП є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена станом на 1 липня 1995 року.

Для цілей оподаткування ФСП пп. 14.1.235 статті 14 Податкового кодексу дано визначення сільськогосподарського товаровиробника - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках, водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Крім того, згідно з п. 14.1.234 статті 14 ПК сільськогосподарська продукція - продукція, що підпадає під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється, збирається, виготовляється, виробляється, переробляється безпосередньо виробником цієї продукції, а також продукти обробки та переробки цієї продукції, якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрігосподарського споживання.

Сільськогосподарська діяльність охоплює різноманітні види діяльності, це, зокрема, рослинництво, тваринництво, птахівництво, садівництво, розсадництво, квітникарство.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути лише сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Як визначає стаття 307 Податкового кодексу, платники ФСП не є платниками ряду податків і зборів, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Земельний кодекс України, який є основним документом, що регулює земельні відносини, в залежності від цільового використання визначає певні категорії земель, кожна з яких мають особливий правовий режим. Це, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя), землі житлової та громадської забудови, оздоровчого та рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення, водного фонду, землі промисловості, транспорту та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками та землекористувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, а й для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Тому сільськогосподарське підприємство - платник ФСП не буде сплачувати земельний податок за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для виробництва товарного сільськогосподарського виробництва, а за земельні ділянки, які надані не для ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва, - сплачувати земельний податок на загальних підставах. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Разом з тим, якщо платник ФСП - власник землі чи землекористувач надає в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, то земельний податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах.

 

Заступник Голови

С. І. Лекарь

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали