ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО
(ВЕНЕЦІАНСЬКА КОМІСІЯ)
ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ / БЮРО З ПИТАНЬ ДЕМОКРАТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ ТА ПРАВ ЛЮДИНИ
(ОБСЄ/БДІПЛ)

СПІЛЬНИЙ ВИСНОВОК N 635/2011
законопроекту "Про вибори народних депутатів України"

Страсбург, 17 жовтня 2011 року

Прийнятий Радою за демократичні вибори
на 38-му засіданні
(Венеція, 13 жовтня 2011)
та
Венеціанською Комісією на 88-ій пленарній сесії
(Венеція, 14 - 15 жовтня 2011)
на основі коментарів, які надали
Срджан Дарманович (член венеціанської комісії від Чорногорії)
Айварс Ендзінс (член Венеціанської комісії від Латвії)
Дон Біссон (юридичний експерт ОБСЄ/БДІПЛ)

Неофіційний переклад.

I. Вступ

1. 23 червня 2011 року міністр юстиції України О. Лавринович звернувся до Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ з проханням надати коментарі щодо тексту проекту Закону України "Про вибори народних депутатів України" (Doc. CDL/REF (2011) 034) - тут й надалі - "законопроект".

2. Законопроект було підготовлено Робочої групою з реформування та кодифікації виборчої законодавчої бази з метою її приведення у відповідність з демократичними стандартами в рамках виконання Указу Президента від 2 листопада 2010 року (Указ Президента України N 1004/2010 "Про Робочу групу з питань удосконалення законодавства про вибори"). До складу Робочої групи увійшли представники різних державних інституцій, парламентарі, представники громадянського суспільства, науковці, українські правники та експерти з конституційного права. Запрошення на участь в засіданнях робочої групи також направлялися міжнародним експертам.

3. Цей попередній проект висновку базується на неофіційному перекладі законопроекту англійською, який було представлено українською владою. Розглянутий переклад містить 114 статей на 174 сторінках. Цей спільний висновок не може гарантувати точності перекладу, що розглядався, зокрема в частині нумерування розділів, статей та пунктів. На будь-яку правову оцінку законів, текст яких перекладено, може вплинути інтерпретація, яка склалася в ході перекладу.

4. Раніш дані спільні висновки Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ1, а також чисельні звіти про хід виборів та виборчого процесу від попередніх місій спостерігачів за виборами ОБСЄ/БДІПЛ в Україні2 створюють хороше підґрунтя для розуміння розвитку виборчого законодавства в Україні. Законопроект інкорпорує деякі попередні рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії, однак, в деяких сферах законопроект може бути покращено.


1 Всі спільні висновки ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії щодо нормативно-правової бази України можна знайти на сайтах: http://www.osce.org/odihr/elections/ukraine і http://www.venice.coe.int/countries/ukraine.

2 Всі звіти, представлені місією спостерігачами на виборах від ОБСЄ/ODIHR, можна знайти на сайті: http://www.osce.org/odihr/elections/ukraine.

5. Цей висновок також має читатися у поєднанні з такими документами:

• Документ щодо Копенгагенської зустрічі Конференції з людського виміру Наради з безпеки та співробітництва в Європі (29 червня 1990 року).

• Кодекс належної практики у виборчих справах. Настанови та пояснювальні записки, ухвалені Венеціанською комісією на її 52-ій сесії (Венеція, 18 - 19 жовтня 2002 року), CDL-AD (2002)023rev.

• Попередні оцінки та спільні висновки ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії.

• Остаточні звіти місії спостерігачів ОБСЄ/БДІПЛ на виборах, про які зазначено вище.

6. Попередній проект висновку (CDL (2011) 059prov) було підготовлено у вересні 2011 року та надіслано у Міністерство юстиції України напередодні візиту в Україну доповідачів та експертів. Делегація Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ перебувала в Україні у період з 21 по 23 вересня 2011 року та провела зустрічі з паном Лавриновичем, групою експертів з робочої групи, що відповідає за розробку законопроекту про парламентські вибори, представниками політичних партій, громадянського суспільства та міжнародних організацій, а також посольств в Україні. Велика кількість пунктів, що обговорювалися протягом візиту, була інкорпорована у цей текст. На основі інформації, отриманої від різних осіб в Україні, були додатково розглянуті деякі положення законопроекту. Протягом візиту органи влади були проінформовані про те, що проект попереднього оцінки висновку буде змінено на основі обговорень в Києві.

7. Протягом зустрічей з Міністром юстиції, представниками Міністерства юстиції та Адміністрації Президента, делегацію проінформували про те, що велика кількість рекомендацій проекту попереднього висновку будуть враховані робочою групою з реформування виборчої законодавчої бази.

8. Цей висновок не містить коментарів щодо законодавчого процесу, який призвів до розробки цього законопроекту. Однак, є встановлений принцип, що законодавство, яке регулює фундаментальні права, такі як право на чесні та вільні вибори, має ухвалюватися відкрито після публічних дебатів і за широкої підтримки з тим, щоб забезпечити впевненість та довіру до виборчих процесів. При розробці закону про вибори особливо важливим є широкий консенсус щодо основних норм, оскільки закон про вибори не повинен надавати переваги інтересам однієї політичної партії Процес широких публічних консультацій сприяє довірі громадськості до результатів виборів.

9. Проте протягом зустрічей з представниками деяких політичних партій та громадянського суспільства в Києві, делегації Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ повідомили про те, що початковому етапу роботи над законопроектом бракувало прозорості та залучення у процес інших сторін. Велика кількість співрозмовників вказували на те, що рішення щодо системи виборів, прохідного порогу та заборони виборчих блоків ухвалювалися однобічно більшістю без будь-якого обговорення з опозиційними партіями та громадянським суспільством. Представники партій та громадянського суспільства стали запрошуватися на наступні наради робочої групи після втручання з боку міжнародної спільноти та були в змозі запропонувати свої думки та пропозиції, що стосувалися деяких технічних аспектів законопроекту. Такий підхід, як видається, серйозно підриває впевненість великої частки українського суспільства у процесі виборів за один рік до парламентських виборів.3


3 Див. пункт 58 Кодекс належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії Ради Європи, який зазначає, що "законодавство про вибори повинно користуватися певною стабільністю, що захищатиме його від політичних маніпуляції з боку партії" та пункт 64 так само, відповідно до якого "повинно подбати про те, щоб не тільки уникнути маніпуляцій на користь партії, що знаходиться при владі, але й навіть самої видимості маніпуляції".

10. Цей висновок надається з метою допомогти українські владі, політичним партіям та громадянському суспільству в їх зусиллях розробити надійну та адекватну законодавчу базу для демократичних виборів.

11. Цей висновок був ухвалений Радою за демократичні вибори на її 38-му ... засіданні (Венеція, 13 жовтня 2011) та Венеціанською комісією на її 88-ій пленарній сесії (Венеція, 14 - 15 жовтня 2011).

II. Резюме

12. Цей законопроект стосується лише виборів до парламенту України і як такий він не відповідає положенням резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи N 1755 (параграф 7.1.1) від 10 жовтня 2010 року і довгостроковим рекомендаціям Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо того, що всі правила, які регулюють вибори, мають бути кодифіковані в єдиний виборчий кодекс для того, щоб гарантувати уніфікованість процедур, які застосовуються на виборах всіх рівнів.4 Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ шкодують про те, що робоча група не дослухалася їхньої поради ґрунтувати свою роботу на проекті Виборчого кодексу, підготовленого робочою групою Верховної Ради у 2010 році, який отримав позитивну оцінку Венеціанської комісії в її висновку (Висновок N 593/2010), ухваленому у грудні 2010 року.5 Тим не менш, цей законопроект також є спробою покращити чинний закон про вибори до парламенту України і містить позитивні аспекти, які мають бути застосовані до виборів всіх рівнів в Україні.


4 Дивіться Остаточний звіт щодо результатів президентських виборів-2010, представлений місією спостерігачів на виборах від ОБСЄ/БДІПЛ, с. 27 на сайті: http://www.osce.org/odihr/elections/ukraine/67844. Дивіться також Спільний висновок Венеціанської комісії/ ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України "Про вибори народних депутатів в Україні", грудень 2005 р.; висновок щодо законодавчих положень щодо дострокових виборів в Україні, червень 2007 р. (Документ CDL-AD (2005) 002, переглянутий) на сайті: http://www.venice.coe.int/countries/ukraine. Як зазначено у цьому висновку, прийняття Виборчого кодексу сприятиме стабілізації виборчого законодавства згідно з рекомендаціями, що містяться в Кодексі належної практики у виборчих справах.

5 Див. документ CDL-AD (2010) 047,Висновок щодо проекту Виборчого кодексу Верховної Ради України (Висновок N 593/2010) - ухвалений Радою за демократичні вибори на її 35-му засіданні (Венеція, 16 грудня 2010 року) та Венеціанською комісією на її 85-й сесії (Венеція, 17 - 18 грудня 2010 року)

13. Незважаючи на те, що законопроект інкорпорував цілу низку попередніх рекомендацій як Венеціанської комісії, так й ОБСЄ/БДІПЛ, деякі сфери законопроекту мають бути покращені при перегляді і внесенні в нього решти поправок, які містяться в попередніх звітах та оцінках.

14. Законопроект передбачає в деталях регулювання парламентських виборів в Україні і намагається попередити більшість непередбачених випадків, які могли б виникнути під час виборчого періоду. Текст законопроекту іноді є занадто деталізованим і занадто складним, що може створити проблеми з його розумінням та імплементацією виборчими комісіями.

15. До позитивних змін в законопроекті можна віднести:

• ЗМІ надається необмежений доступ до всіх публічних заходів та подій, які мають відношення до виборів, засідань виборчих комісій, приміщень виборчих дільниць в день виборів.

• Голова, заступник голови та секретар окружної виборчої комісії (ОВК) до того, як обійняти свою посаду, мають в обов'язковому порядку пройти підготовку, яку проводить Центральна виборча комісія (ЦВК).

• Члени комісій, які не погоджуються з рішенням, мають два дні для того, щоб надати свої письмові коментарі, які додаються до протоколу.

• Законопроект скасовує положення, які надавали партіям, що висунули члена виборчої комісії, необмежене право відкликати цього члена комісії без жодних підстав.

• Право дільничних виборчих комісій (ДВК) вносити додаткових виборців до списку виборців в день вибору скасовується. Виборці можуть бути включені у виборчі списки лише на підставі рішення суду.

• Можливість участі у виборах незалежних кандидатів.

• На відміну від попередніх законів, цей законопроект не містить положень, які дозволяють подавати скаргу лише до виборчої комісії вищого рівня або до суду.

16. Однак, в цьому законопроекті залишилися невирішеними ціла низка питань, які порушувалися в попередніх звітах Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ, а також в спільних оцінках ОБСЄ/БДІПЛ. Слід приділити увагу тому, щоб включити ці рекомендації в законопроект, перш ніж він буде переданий на розгляд парламенту. До цих питань належить:

• Обмеження права висувати свою кандидатуру для будь-якої особи, яку було засуджено за навмисний злочин незалежно від тяжкості скоєного злочину, що суперечить зобов'язанням ОБСЄ, чисельним рекомендаціям Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ у виборчій сфері, належній практиці та іншим міжнародним стандартам. Венеціанській комісії та ОБСЄ/БДІПЛ відомо, що таке обмеження ґрунтується на положеннях статті 76 Конституції України, але сподіваються, що ця проблема буде розглянута при перегляді Конституції.

• Відсутність чітких критеріїв та термінів для визначення меж виборчих округів.

• Відсутність чіткого визначення можливості оспорювання результатів виборів.

• Відсутність надання до і після виборів повної інформації про джерела фінансування кампанії та суми фінансових внесків, а також про статті і суми видатків в рамках кампанії. Також не передбачено незалежного моніторингу фінансування політичних партій та виборчих кампаній. Законопроект також не передбачає ефективних пропорціональних та стримуючих санкцій за порушення положень щодо фінансування виборчих кампаній.

• Кінцеві терміни реєстрації кандидатів у виборчих округах.

• Скасування права партій формувати виборчі блоки.

• Певні положення законопроекту обмежують свободу слова, що суперечить зобов'язанням ОБСЄ, рекомендаціям та оцінкам Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ й іншим міжнародним стандартам.

• Максимальну кількість виборців, які можуть голосувати на виборчій дільниці, збережено на рівні 2,5 тисячі осіб.

• Спостерігачам дозволяється "вживати всіх необхідних заходів для припинення незаконних дій протягом голосування та підрахунку голосів на ДВК".

• Дві або більша кількість міжнародних груп спостерігачів, які прагнуть скоординувати свою діяльність мають отримати відповідне попереднє схвалення ЦВК.

• Члени дільничних виборчих комісій мають підписувати виборчий бюлетень перед наданням його виборцю для визнання його дійсним.

• Проект містить положення, що дозволяють дільничним виборчим комісіям оголошувати результати недійсними на основі довільних стандартів недопустимих зловживань, які можуть становити прийнятний рівень фальсифікації.

17. Головною причиною для занепокоєння, висловленою під час візиту, є брак консультацій з опозиційними партіями та громадянським суспільством щодо змінення виборчої системи, встановлення прохідного бар'єру та заборона блоків. Впровадження цих фундаментальних змін у виборчу систему без широкого громадського обговорення та консультацій може поставити під загрозу легітимність законопроекту незважаючи на те, яким чином він імплементуватиметься (див. вищезазначений п. 9).

18. В рамках цього спільного висновку Венеціанська комісія та Бюро ОБСЄ з питань демократичних інститутів і прав людини надають на розгляд органів влади України відповідні рекомендації у підтримку їхніх зусиль для вдосконалення виборчого законодавства та приведення його у відповідність із зобов'язаннями в рамках ОБСЄ та міжнародними стандартами. Проте потрібно бути наголошено на тому, що на додаток до подальших змін у виборче законодавство, для забезпечення проведення виборів у відповідності з міжнародними стандартами необхідна повна та ефективна імплементація закону.

III. Коментарі до тексту законопроекту

19. Законопроект запроваджує нову виборчу систему для проведення парламентських виборів в Україні. З моменту проголошення незалежності України в 1991 році парламентська виборча система неодноразово змінювалася:

• До 1998 року всі депутати обиралися в одномандатних округах.

• В 1998 році було запроваджено змішану систему, за якої половина з 450 депутатів обиралася за пропорційним представництвом, а інша половина - в одномандатних округах.

• В 2004 році було запроваджено систему пропорційного представництв за партійними списками з використанням закритих списків. Вона застосовувалася в ході чергових парламентських виборів в 2006 році та в ході дострокових парламентських виборів в 2007 році.

20. Після дострокових виборів в 2007 році у питанні можливого вдосконалення виборчої системи України влада України долучилася до діалогу з різними міжнародними інституціями, включаючи Парламентську асамблею Ради Європи, Венеціанську Комісію, та ОБСЄ/БДІПЛ. В ході обговорень стосовно виборчої реформи Венеціанська комісія запропонувала запровадити пропорційну систему на основі множинних регіональних округів, що могло усунути недоліки як пропорційної системи за одномандатними округами, так і змішаної системи, що застосовувалася на виборах в 1998 та 2002 роках. Парламентська асамблея Ради Європи в своїй Резолюції N 1755 від 2010 року (параграф 7.1.1) надала рекомендації, що "виборча реформа має передбачати не тільки прийняття нового виборчого кодексу, але також запровадження нової виборчої системи, і повторює свою рекомендацію щодо необхідності запровадження виборчої системи, яка складається з пропорційної системи на основі відкритих списків та множинних регіональних виборчих округів".

21. Законопроект являє собою повернення до змішаної виборчої системи, яка застосовувалася в Україні в 1998 та 2002 роках. Законопроект передбачає запровадження змішаної пропорційно-мажоритарної виборчої системи, згідно з якою половина депутатів має обиратися за списками політичних партій в єдиному загальнодержавному окрузі, а інша половина має обиратися в одномандатних округах (в один раунд).

22. Такі часті зміни виборчої системи не сприяють стабільності нормативної бази в сфері виборчого права та виборчої системи загалом. Обрання виборчої системи є суверенним правом кожної держави; однак, вона має обиратися та погоджуватися в рамках широких та відкритих обговорень а парламенті за участю всіх політичних сил. Оскільки законопроект знову запроваджує систему, яка використовувалася протягом парламентських виборів 1998 та 2002 років, в ньому мають враховуватися недоліки виборчого процесу, виявлені національними та міжнародними експертами і спостерігачами в ході означених виборів.6 Зміна системи не має сприйматися такою, що підриває довіру виборців, політичних партій та громадянського суспільства до виборчого процесу.


6 На жаль, вибори до місцевих органів, організовані у 2010 році на основі змішаної системи, як видається, повторюють усі ті ж проблеми, що були виявлені у 1998 та 2002 роках.

A. Основоположні принципи

23. Стаття 2(5) визначає положення, які гарантують участь у виборчому процесі та рівність прав і можливостей кандидатів і політичних партій. Стаття 11 визначає основоположні принципи, на основі яких має засновуватися виборчий процес, та є всебічною. Вона містить імперативне положення про те, що ставлення до політичних партій і кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, установ і організацій та державних посадових осіб має бути неупередженим.

24. В статті 9(1) законопроекту встановлюється право бути обраним за умови проживання на території України протягом останніх п'яти років. Ця вимога щодо проживання є надмірною і непотрібною. В принципі, вимога щодо тривалості проживання може стосуватися тільки громадян, які балотуються на місцевих або регіональних виборах, і обов'язковий період проживання не має перевищувати шести місяців. Більш тривалий період може вимагатися лише в цілях захисту прав національних меншин.7 Таким чином, слід розглянути питання щодо скорочення терміну вимоги щодо тривалості проживання на території України. Венеціанській комісії та ОБСЄ/БДІПЛ відомо, що таке обмеження ґрунтується на положеннях статті 76 Конституції України, але сподіваються, що ця проблема буде розглянута при перегляді Конституції.

7 Кодекс належної практики у виборчих справах, 11.1c iii - iv: iii. вимогу щодо тривалості проживання громадян може бути запроваджено лише в рамках проведення місцевих чи регіональних виборів; iv. встановлений необхідний період проживання не повинен перевищувати шести місяців; зазначений термін може бути подовжено у випадку необхідності захисту національних меншин.

25. Стаття 9(4) забороняє всім громадянам, засудженим за скоєння навмисного злочину, бути призначеними або обраними до парламенту, окрім випадків скасування вироку. Це позбавляє пасивних виборчих прав у зв'язку із засудженням за вчинення навмисного злочину, незалежно від характеру або тяжкості вчиненого злочину. Обмеження виборчих прав загальних категорій громадян без врахування конкретних фактів, що стосуються кожної конкретної особи, не відповідає загальноприйнятій міжнародній практиці. Позбавлення пасивних виборчих прав має відбуватися лише якщо особу було засуджено за вчинення настільки тяжкого злочину, що позбавлення політичних прав є дійсно пропорційним скоєному злочину.8 Таким чином, ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія рекомендують, щоб це обмеження було вузько визначено для застосування лише до осіб, яких було засуджено за вчинення тяжких злочинів.


8 Дивіться, наприклад, Пункт 24 Копенгагенського документу ОБСЄ-1990, в якому говориться, що "країни-учасниці гарантують, що реалізація всіх прав людини і дотримання її фундаментальних свобод не підлягатиме жодним обмеженням, окрім передбачених законом, і узгоджуватиметься з обов'язками, викладеними в міжнародних законах." Дивіться також Пункт 1.1 (d.iv) Кодексу належної практики у виборчих справах. Керівних принципів щодо проведення виборів (2002) Венеціанської комісії Ради Європи, с. 8.

26. В статті 13 стверджується, що парламентські вибори мають бути підготовлені і проведені у публічний і прозорий спосіб. Позитивним є те, що рішення виборчих комісій й органів виконавчої влади щодо прав виборців мають оприлюднюватися через друковані ЗМІ або за допомогою інших засобів. Це сприятиме збільшенню прозорості, якщо в цій статті чітко вимагатиметься опублікування всіх рішень на веб-сайті ЦВК.

B. Територіальна організація виборів

27. В статті 18 закон про вибори вимагає створення одного загальнонаціонального виборчого округу, який охоплює всю територію України, та певної кількості виборчих округів, створених за кордоном, а також 225 одномандатних округів, створених Центральної виборчою комісією. Відхилення в кількості зареєстрованих виборців в одномандатних округах не може перевищувати 10 % від загальної кількості виборців в одномандатному окрузі.

28. Законопроект не визначає яких-небудь критеріїв, якими ЦВК має керуватися у визначенні меж виборчих округів.9 Є ризик того, що в разі зневажання адміністративно-територіального розподілу країни при визначенні меж виборчих округів може бути завдано шкоди співробітництву окружних виборчих комісій з державними органами, які ведуть Державний реєстр виборців. Рекомендується передбачити в законі чіткі критерії для визначення меж виборчих округів з оглядом на адміністративно-територіальний розподіл країни.


9 З Основними принципами визначення меж виборчої дільниці можна ознайомитися в Кодексі належної практики у виборчих справах, I.2.2.

29. В той же час, позитивним сигналом в контексті збільшення прозорості є декілька положень, які вимагають, щоб інформація стосовно створення виборчих округів і дільниць публікувалася ЦВК й окружними виборчими комісіями в національних і регіональних СМІ. Це гарантуватиме, що виборці будуть поінформовані в національних і регіональних ЗМІ щодо створення округів і дільниць та їхнього розташування. Рекомендується, щоб вся необхідна інформація була розміщена також на веб-сайті ЦВК.

30. Втім, законопроект не врегульовує питання кінцевого терміну для формування виборчих округів. Обумовлюється, що регулюватиме це питання окремий закон, який буде прийнято не пізніше, аніж через три місяці після ухвалення закону про вибори. Це може бути проблематичним, оскільки є ризик того, що визначення меж округів затягнеться, і різноманітні політичні сили не матимуть достатньо часу для підготовки до парламентських виборів 2012 року.

31. Відповідно до Статті 19 (3), голосування відбувається на виборчих дільницях, які охоплюватимуть від 20 до 2500 виборців. ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія попередньо рекомендували скоротити це число, аби зменшити проблему переповнення.10 В той час як будь-яке скорочення кількості виборців по дільницях передбачатиме додаткові фінансові витрати, владі слід проаналізувати, чи не компенсується це тими позитивними наслідками, які матиме скорочення кількості виборців на практичні аспекти застосування універсального права голосу, як це гарантується законопроектом.


10 Спільний висновок ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії CDL-AD(2009)028, с. 10, Пункт 36.

32. Законопроект встановлює, що за кордоном немає окремих виборчих округів (Стаття 22). Виборчі дільниці за кордоном будуть створені Центральною виборчою комісією в межах встановленого одномандатного округу згідно з пропозицією Міністерства закордонних справ України. Таке значне збільшення кількості виборців в одному з одномандатних округів може порушити принцип рівного представництва.

C. Виборчі комісії

33. В законопроекті збережено трирівневу систему виборчих комісій входять Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії та дільничні виборчі комісії. В цій ієрархічній системі Центральна виборча комісія є головним наглядовим органом комісій нижчого рівню. Законопроект включає поправки до Закону України "Про Центральну виборчу комісію".

34. Стаття 26 (3) включає в себе детальний перелік осіб, які не можуть бути членами окружних виборчих дільниць або територіальних виборчих дільниць. Вона забороняє бути членом виборчої комісії особам, що скоїли навмисний злочин. Це обмеження має надзвичайно широкий характер і не є пропорціональним, як і у випадку з пасивним виборчим правом. Повинно приділити увагу змінам в цьому розділі, які відображатимуть зв'язок між типом і тяжкістю скоєного злочину та обов'язками, пов'язаними із діяльністю члена виборчої комісії.

35. Статтею 26 (6) передбачено, що "Особа може бути призначена на посаду голови, заступника голови або секретаря окружної виборчої дільниці тільки за умовою, якщо він/вона пройшла підготовку для керівників окружних виборчих комісій, організовану ЦВК." Крім того, секретар повинен володіти державною мовою на рівні, необхідному для ведення протоколів окружних виборчих дільниць. Це є позитивними змінами, втім, через це положення виникає низка питань, на приклад, як обираються кандидати на підготовку, та коли оголошується розклад цих навчань.

36. Позитивним є те, що було вилучено положення, що зобов'язувало окружні виборчі комісії сприяти організації зустрічей з кандидатами в рамках виборчої кампанії.

37. Формування ЦВК регулюється окремим Законом України "Про Центральну виборчу комісію". Законопроект передбачає політичну систему висування кандидатів на посади до виборчих комісій більш низького рівня. Позитивним є те, що перелік партій, які можуть висувати кандидатів до виборчих комісій, було розширено, для того, щоб включити усі політичні партії, а не тільки ті, що висунули своїх кандидатів на вибори або тільки ті, що представлені в парламенті. Кандидатури до складу кожної дільничної виборчої комісії закордонної виборчої дільниці вносить МЗС України.

38. В статтях, які стосуються формування дільничних та окружних виборчих комісій, не зазначені спеціальні умови для досягнення гендерної рівності. Отже, слід визначити такі спеціальні умови.

39. Окружні виборчі комісії формуються ЦВК і чисельність їх має становити від 12 до 18 осіб. Дільничні виборчі комісії формуються окружними виборчими комісіями у складі: 10 - 18 осіб для малих виборчих комісій, 14 - 20 осіб для середніх виборчих комісій та 18 - 24 для великих виборчих комісій. Якщо можливо, то слід розглянути можливість скоротити встановлену верхню межу чисельності складу окружних виборчих комісій, а також верхню та нижню межу чисельності складу дільничних виборчих комісій для того, щоб досягти узгодженості діяльності комісій. Це сприятиме покращенню роботи дільничних та окружних виборчих комісій та вирішенню питання переповнення у дільничних виборчих комісіях у день виборів, особливо беручи до уваги велику кількість виборців на деяких виборчих дільницях та обмеження розмірів цих дільниць.11


11 Дивіться статтю 82(3), територія невеликих виборчих дільниць має бути не менше 50 м кв., територія середніх дільничних виборчих комісій має бути не менше 75 м кв., територія великих дільничних виборчих комісій має бути не менше 90 м кв.

40. Кожна партія, яка висуває кандидатів на членство в дільничні та окружні виборчі комісії, має право на пропорційну частку на керівні посади (статті 27 (9 та 10) та 28 (10 та 11). Частка керівних посад для кожної партії залежить від співвідношення членів комісій, обраних з кандидатів, які висуваються партіями. Детальна процедура розподілення керівних посад серед партій має визначатися ЦВК. Позитивним є те, що законопроект передбачає встановлення приблизної рівності територіального розподілення керівних посад серед партій.

41. Під час висування кандидатур на посади до дільничних та окружних виборчих комісій, партії мають надати інформацію про кандидата на цю посаду, а саме: володіння ним державною мовою, данні про його освіту, професію, досвід роботи, а також підтвердження того, що він пройшов обов'язковий курс підготовки в ЦВК (стаття 26). Зазначене передбачає, що існують певні критерії для обрання кандидатів на посади до виборчих комісій. Якщо це так, то вони повинні чітко зазначатися в законі.

42. Відповідно до статей 30 та 31 (7) виборчі комісії більш високого рівня уповноважені скликати засідання для представників виборчих комісій більш низького рівня. Це може бути зроблене на підставі письмової заяви третини від складу комісії. Стаття 33 (5) визначає, що кворум досягається за присутності щонайменше половини від складу виборчої комісії. Згідно з пунктом 10, рішення на засіданнях приймаються в ході "відкритого голосування більшістю від присутніх". Поєднання цих двох положень може призвести до зловживань, оскільки існує можливість прийняття рішень меншістю від складу членів комісії.

43. Стаття 33 (6) та (7) містить позитивні вимоги, а саме всі члени виборчих комісій повинні отримувати повідомлення про час, місце та порядок денний засідань принаймні за день до них, і в будь-якому випадку вони повинні отримати необхідну документацію до початку засідання.

44. Члени виборчої комісії, які не згодні з рішенням комісії, мають право підготувати коментар у письмовій формі впродовж двох днів після засідання. Цей коментар повинен долучатися до протоколу засідання. Це є позитивним кроком, оскільки він дозволяє зробити документацію засідань виборчої комісії доскональною та спростити перегляд рішень виборчої комісії при апеляції. Рішення виборчої комісії можуть скасовувати виборчі комісії вищого рівня або суд. Виборчі комісії віщого рівня мають особливе право замінювати рішення виборчої комісії нижчого рівня власним рішенням.

45. Стаття 34 дозволяє представникам партій бути присутніми на засіданнях центральної виборчої комісій з правом дорадчого голосу. Вона також містить список осіб, які можуть бути присутні на засіданнях центральної виборчої комісії без дозволу, до складу якого входять кандидати та їх довірені особи, офіційні місцеві та міжнародні спостерігачі, а також представники засобів масової інформації. Стаття також роз'яснює, що ті ж самі особи мають право бути присутніми без дозволу на засіданнях окружних виборчих комісій та дільничних виборчих комісій, а також і під час підрахунку голосів і підготовки результатів голосування.

46. Позитивним моментом є те, що в статті 35 визначається, що протоколи всіх засідань виборчої комісії мають бути в письмовій формі. Однак, немає жодних посилань на публічний доступ до протоколів засідань. Протоколи виборчих комісій мають бути доступними для всіх учасників виборчого процесу за їх запитом.

47. В статті 35 також зазначається, яка інформація має міститися в усіх рішеннях виборчих комісій. Це має гарантувати, що позивачі отримають всю необхідну інформацію для оскарження рішення виборчої комісії, і що відповідність дій закону буде дотримана.

48. Іншим позитивним кроком у підвищенні прозорості виборчого процесу є те, що стаття 35(5) передбачає те, що будь-яке рішення виборчої комісії має бути публічно доступним на інформаційному стенді виборчої комісії не пізніше ранку наступного дня після ухвалення цього рішення. Інформаційний стенд виборчої комісії повинен розміщуватися в приміщенні виборчої комісії в місці, до якого громадськість має безперешкодний доступ. Рекомендується включити вимогу, щоб всі рішення виборчої комісії оприлюднювалися також на веб-сайті ЦВК.

49. В статті 36 роз'яснюється, що члени виборчих комісій повинні дотримуватися конституції та законів при виконанні своїх обов'язків. Вони мають право отримувати відпустку на своєму місці роботи для участі в діяльності виборчої комісії і не можуть бути звільнені або переведені на нижчу посаду своїм роботодавцем за виконання своїх обов'язків як члена виборчої комісії. Стаття 36(7) містить повний та чіткий перелік прав членів виборчої комісії. Він включає право доступу до всієї інформації та документації виборчої комісії та право участі в повній мірі в засіданнях виборчої комісії та прийнятті рішень. Членам виборчих комісій забороняється проводити кампанію на користь чи проти будь-якого кандидата. Вони також не можуть публічно надавати оцінку діяльності політичної партії, яка бере участь у виборах.

50. Варто зазначити, що законопроект не містить положення, яке наділяє партію, що висуває свого кандидата у члени виборчої комісії, необмеженим правом безпідставно його звільняти. Це вирішить проблему здійснення тиску на членів виборчої комісії чи погроз усуненням їх від виконання обов'язків, якщо вони не голосуватимуть відповідно до вказівок партії, яка їх призначила. Після призначення члени комісії мають діяти неупереджено, незалежно від політичних мотивів. Ця зміна задовольняє попередні рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії.12.


12 Дивіться також Кодекс належної практики у виборчих справах (CDL-AD (2002) 023 переглянутий, 11.3.1.f.

51. Стаття 37(10) передбачає звільнення голови, заступника голови чи секретаря окружної чи дільничної виборчої комісії, якщо вони не виконують покладені на них обов'язки, і дві третини членів відповідної комісії подають вмотивоване подання про їхнє звільнення до виборчої комісії, яка утворила цю окружну чи дільничну виборчу комісію. Рекомендується встановити чіткі критерії, на основі яких керівництво виборчих комісій може бути звільнене, щоб не допустити порушення цього положення.

D. Списки виборців

52. Попередні списки виборців складаються органами ведення Державного реєстру виборців відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців" та у порядку, встановленому ЦВК. Списки виборців друкуються у двох примірниках, один зберігається в окружній виборчій комісії, а другий передається до дільничної виборчої комісії з метою загального ознайомлення виборців. Виборець може звернутися із заявою про внесення змін до його/її особистих даних або даних про іншого виборця. Якщо дані про виборця оскаржуються іншим виборцем, він/вона має бути поінформований про це і отримати можливість оскаржити заяву про внесення змін.

53. ЦВК є відповідальною за зміст та ведення Державного реєстру виборців. Департамент Державного реєстру виборців ЦВК забезпечує програмне забезпечення, технічну підтримку і безпеку інформації в Державному реєстрі виборців. Водночас, 755 органів ведення Державного реєстру виборців по всій країні вносять до нього дані.13


13 Дивіться Остаточний звіт щодо результатів президентських виборів-2010 в Україні, с. 10.

54. Відкріпні талони не передбачені, однак передбачено відносно просту процедуру для виборців, які тимчасово змінили адресу свого перебування на час виборів без зміни свого місця проживання, якщо вони не в змозі голосувати на своїй постійній дільниці. Це також стосується виборців, які тимчасово перебуватимуть за кордоном на день виборів. Заява подається до відповідної окружної чи дільничної виборчої комісії і потім передається ними до органу ведення Державного реєстру виборців не пізніше ніж за 5 днів до дня виборів.

55. Члени окружних виборчих комісій мають бути внесені до списку виборців виборчої дільниці, яка є найближчою до місця розташування окружної виборчої дільниці. Члени дільничної виборчої дільниці мають бути внесені до списку виборців виборчої дільниці, членами комісії якої вони є.

56. Відповідно до попередніх рекомендацій Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ, дільничні виборчі комісії позбавлені права вносити зміни в списки виборців у день виборів (окрім коригування технічних описок). Внесення будь-яких змін або уточнень до списків виборців у день виборів, які можуть вплинути на можливості виборця проголосувати, можливе лише за наявності судового рішення або на підставі відповідного повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців. Дільничні виборчі комісії можуть виправляти лише неточності та технічні описки, пов'язані з неправильним написанням прізвищ, власних імен та по-батькові, дати народження, номеру будинку або квартири за умови, якщо, незважаючи на такі технічні описки, є зрозумілим, що до списку виборців включено саме того виборця, який прибув на виборчу дільницю для голосування.

57. В проекті закону передбачені запобіжні заходи, спрямовані на боротьбу з багаторазовим голосуванням та іншими видами махінацій, пов'язаних зі списком виборців. Запровадження цих заходів має збільшити точність списків виборців, якщо імплементація законопроекту буде повною та послідовною. Проектом закону передбачено надання визначеними державними органами та установами оновлених даних органам ведення Державного реєстру виборців для перевірки попередніх списків виборців. Окрім того, органи ведення Державного реєстру виборців мають виступати в якості центрального збирача інформації про всі зміни у списках виборців.

E. Фінансування виборів

58. Всі витрати на передвиборчу кампанію мають здійснюватися за рахунок коштів виборчих фондів партій або незалежного кандидата. Партії та кандидати зобов'язані відкрити рахунок свого виборчого фонду не пізніше ніж на десятий день з дня реєстрації в ЦВК. Кожен виборчий фонд повинен мати призначеного розпорядника коштів, який відповідатиме за облік та контроль за дотриманням законодавства при виділені коштів із цього фонду.

59. Виборчі фонди кандидатів та партій мають формуватися за рахунок власних коштів партії та добровільних внесків фізичних осіб. Виборчі фонди кандидатів у депутати в одномандатних округах мають формуватися за рахунок його/її власних коштів та добровільних внесків. Оскільки в проекті закону не врегульовано питання стосовно негрошевих пожертвувань, можна припустити, що її надання не дозволене. Якщо такою була мета, це може обмежити політичне залучення через підтримку передвиборчих кампаній осіб, які не можуть зробити грошових внесків до виборчих фондів. Однак не грошеві пожертвування не слід забороняти лише тому, що їх надання не можна відстежити через рахунки виборчих фондів. Рекомендується дозволити надання негрошевих пожертвувань в рамках політичних кампаній, за умови запровадження суворих вимог щодо звітності.

60. В проекті закону не визначено меж витрат, які партії або окремі кандидати у депутати в одномандатних округах можуть здійснити для ведення передвиборчої кампанії. Як було зауважено в Загальному коментарі N 25 Комітету ООН з питань захисту прав людини, "Встановлення раціональних меж витрат на кампанію може бути виправдане у випадках, коли необхідно гарантувати, що неспіврозмірні витрати кандидатів або партій не вплинуть на вільний вибір виборців або демократичні процеси". Відсутність чітко визначених меж витрат на передвиборчу кампанію може бути вигідною для заможних кандидатів і партій та може відвернути від участі у виборах партії та кандидатів, які відчувають брак фінансових ресурсів. Слід розглянути питання про визначення раціональних меж витрат.

61. Добровільні внески з боку фізичних осіб на адресу партії не можуть перевищувати чотирьохсот мінімальних розмірів зарплат (приблизно 36 тис. євро), а на адресу кандидата у депутати в одномандатному окрузі - двадцяти мінімальних розмірів зарплат (приблизно 1800 євро).14 Внески з боку іноземних громадян, анонімних жертводавців та юридичних осіб заборонені.


14 Мінімальна заробітна плата становить приблизно 1 тис. гривень, що складає приблизно 90 євро.

62. Стаття 50(10) наголошує, що банківська установа повинна повертати партії будь-які невикористані кошти на підставі запиту цієї партії. З іншого боку, будь-які невикористані кошти на рахунку кандидата від одномандатного округу будуть переведені до державного бюджету. Немає логіки у різному відношенні до невикористаних коштів партії та кандидата від одномандатного округу, слід винести на розгляд питання припинення такої дискримінаційної практики.

63. Стаття 48(9) забороняє здійснення будь-яких виплат з поточних рахунків кандидатів після 15:00 у переддень виборів. Це може виявитися занадто суворим обмеженням, оскільки кандидати повинні мати час на оплату усіх рахунків, які можуть надійти після встановленого часу. Було б більш правильним заборонити будь-які нові витрати чи сплату нових рахунків, пов'язаних з проведенням передвиборчої кампанії, які були здійснені після встановленого кінцевого терміну.

64. Розпорядник виборчого фонду партії зобов'язаний не пізніш як на 15-й день після дня виборів подати до ЦВК фінансовий звіт у затвердженій формі. Цей звіт повинен бути надісланий на веб-сайт ЦВК. Як раніше рекомендували ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія, закон повинен вимагати оприлюднення до і після виборів інформації щодо джерел, обсягів фінансових внесків, а також видів та обсягів витрат виборчого фонду партії протягом кампанії. Це забезпечить вчасне і відповідне інформування громадськості щодо фінансування передвиборчої кампанії і збільшить прозорість процесу.

65. Нагляд за дотриманням учасниками виборів правових вимог щодо надання звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів виконує ЦВК. Однак, немає інформації про те, які заходи повинна проводити ЦВК в зв'язку з цими звітами, також не передбачено кінцевого терміну їх перевірки. Проект не встановлює відповідальності за непредставлення таких звітів. Як зазначалося в Рекомендаціях 2003(4) Комітету міністрів Ради Європи: "Країни повинні забезпечувати незалежний моніторинг фінансування політичних партій та передвиборчих кампаній. Незалежний моніторинг повинен включати нагляд за рахунками політичних партій та витратами в рамках передвиборчих кампаній, а також представляти і публікувати їх." Закон повинен передбачати незалежний моніторинг фінансування політичних партій та передвиборчих кампаній. Він також має встановлювати ефективні, пропорційні та переконливі санкції за порушення положень щодо фінансування передвиборчих кампаній.

66. Два пункти (Стаття 47, пункти 2 і 4) вимагають, щоб плата членам виборчих комісій була не нижчою, ніж середня заробітна плата, яку вони отримують на основному місці роботи, і щоб плата, яку отримують члени виборчих комісій не могла стати причиною скасування чи скорочення виплат по безробіттю чи соціальних пільг, включаючи пенсійні виплати.

F. Висування та реєстрація кандидатів у депутати

67. Відповідно до Статті 52 висування кандидатів розпочинається за 90 днів до дня виборів та завершується за 78 днів до дня виборів. Партії мають право висувати список кандидатів в загальнодержавному окрузі. Кандидати від одномандатних округів можуть висуватися партіями або можуть висуватися самостійно. Особа, яка внесена до списку кандидатів від партії, не може висуватися від одномандатного округу та може бути включена лише до одного партійного списку або висуватися лише від одного одномандатного округа. Однак, кандидати, які не є членами будь-якої партії, можуть висуватися партією та бути внесеними до списку цієї партії. Списки кандидатів в загальнодержавному окрузі реєструються в Центральній виборчій комісії. Кандидати від одномандатних округів реєструються у відповідних окружних виборчих комісіях.

68. Національні партійні списки реєструються ЦВК, а кандидати в депутати по одномандатних округах - ОВК. Висування кандидатів закінчується за 78 днів до безпосередніх виборів, проте, стаття 27 закону передбачає, що ОВК створюються не пізніше ніж за 60 днів до виборів, таким чином створюючи невідповідність яку слід виправити.

69. Позитивним є те, що Стаття 53 (3) проекту закону вже більше не визначає процедуру формування та ухвалення партійного списку. Отже, партія проводить цей процес відповідно до процедур, визначених в статуті цієї партії.

70. Проект Закону не дозволяє формування виборчих блоків. Якщо не існує законних причин для заборони формування блоків, партіям має дозволятися обирати те, чи вони хочуть об'єднуватися з іншими партіями у коаліцію або іти окремо. Заборона впливає на право на свободу об'єднання партій. Це також є одним із питань, що виносилося на обговорення у рамках робочої групи.

71. В рамках дотримання попередніх рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії проект закону вводить концепцію незалежних кандидатів від одномандатних округів (Стаття 55). Проте, крайні строки реєстрації таких кандидатів є надто короткими і можуть становити серйозну перешкоду для них у наданні усіх необхідних документів до відповідної окружної виборчої комісії. Стаття 59 передбачає те, що реєстраційні документи подаються кандидатом в депутати не пізніше, ніж за 51 день до дня виборів. Окружна виборча комісія має в своєму розпорядженні 4 дні на розгляд документів та прийняття рішення щодо реєстрації. У випадку відмови у реєстрації, заявникові залишається один день для подачі апеляції без урахування можливості подовження крайніх строків на вихідні дні.

72. Стаття 63 (2) передбачає, що інформація яка міститься в документах, що надається до Центральної виборчої комісії під час реєстрації кандидатів, повинна бути відкритою та доступною громадськості, але не уточнює, яким саме шляхом вона стає відкритою громадськості. Слід ретельно розглянути пропозицію щодо публікації документів на веб-сайті Центральної виборчої комісії.

73. Як зазначається в Статті 60 (3), якщо кандидат від партії або одномандатного округа надає документ, який містить технічні помилки, то ця партія або кандидат може повторно надати виправлені документи не пізніше ніж за 69 днів до дня виборів. Центральна виборча комісія повинна опублікувати список зареєстрованих кандидатів в загальнодержавному окрузі та одномандатних округах в двох газетах.

74. Партії, які висувають список кандидатів, повинні внести задаток еквівалентом в 2000 мінімальних заробітних плат (приблизно 180000 євро), а кандидати від одномандатних округів повинні внести задаток еквівалентом в 12 мінімальних заробітних плат (приблизно 1100 євро). Цей задаток можуть повернути собі лише ті партії, які виграють право брати участь в розподілі мандатів, а також ті кандидати від одномандатних округів, які виборють місця. Всі інші задатки будуть передані до державного бюджету.

75. Ця фінансова вимога може призвести до меншого рівня участі малих партій та окремих осіб, які висуваються самостійно, які не мають достатніх партійних чи особистих ресурсів, щоб ризикувати втратити задаток. Якщо немає законних, пов'язаних з виборами, причин для цієї вимоги, то варто розглянути питання щодо пониження суми задатку для забезпечення того, щоб всі партії та особи, які мають бажання брати участь у виборах як кандидати були здатними на це.

76. Відповідно до Статті 57, всі кандидати повинні надати довідку про власність та доходи до державного податкового органу. Ці довідки публікуються на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії після реєстрації кандидата.

77. В Статті 60 перераховані причини для Центральної виборчої комісії та окружних виборчих комісій відмовити кандидатам в реєстрації. Рішення про відмову повинно містити повний перелік підстав для такої відмови та повинно бути передано представнику партії або іншій особі, яка надала документи. Така дія повинна усунути будь-яку невизначеність щодо причин відмови в реєстрації, а також, при об'єктивному застосуванні, слугувати уніфікованим стандартом для суду в процесі розгляду будь-яких відмов.

78. В Статті 61 (2) міститься перелік характерних причин щодо попередження кандидата чи партії з боку Центральної виборчої комісії та окружних виборчих комісій. Видані попередження публікуються в загальнонаціональних, регіональних або місцевих друкованих засобах масової інформації відповідно. Також варто розглянути питання щодо одночасної публікації всіх попереджень на веб-сайті Центральної виборчої комісії.

79. Реєстрація кандидата може бути скасована виборчою комісією, яка здійснила їх реєстрацію, через будь-яку з причин, зазначених в Статті 61 (4). При об'єктивному застосуванні ці норми повинні запобігти скасуванню реєстрації кандидата чи партії з довільних причин.

G. Засоби масової інформації та інформаційне забезпечення виборів

80. Стаття 63(1) передбачає, що виборцям повинна надаватися можливість мати доступ до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого та вільного вибору. Проект закону передбачає, що під час поширення інформації, яка є передвиборною агітацією, всі виборчі комісії, засоби масової інформації, урядові інститути та органи, громадські об'єднання зобов'язані дотримуватися об'єктивної, неупередженої, збалансованої, достовірної, повної та точної інформації. Центральна виборча комісія повинна схвалити порядок та перелік діяльності щодо забезпечення інформацією виборців про їхні права та обов'язки, а також способи здійснення та захисту цих прав не пізніше, ніж на 10-ий день після початку виборчого процесу.

81. Стаття 13 передбачає, що всі повідомлення про вибори в засобах масової інформації, як в приватних так і в державних, повинні здійснюватися на засадах неупередженості. Вона також гарантує необмежений доступ засобів масової інформації до всіх публічних подій, пов'язаних з виборами, засідань виборчих комісій та приміщень виборчих дільниць в день виборів.

82. Стаття 66 (2) передбачає, що засоби масової інформації мають намагатися отримувати інформацію про події, пов'язані з виборами, яку мають намір оприлюднити, з двох або більше джерел, віддаючи перевагу першоджерелам. Це положення, яке застосовується до засобів масової інформації, є незвичним, оскільки стосується тільки інформації, пов'язаної з виборами. Питання інформаційних джерел засобів масової інформації повинне краще регулюватися законом про телерадіомовлення і повинне застосовуватися завжди, а не тільки під час виборів. Такий вид вимоги може також призвести до самоцензури в засобах масової інформації через їх побоювання порушити закон. Це також може мати негативний вплив на свободу висловлення. Рекомендується переглянути та скасувати це положення.

83. Положення про засоби масової інформації в Статтях 70 - 72 є детальними і, як видається, сформульовані, щоб досягти рівності можливостей для всіх кандидатів щодо доступу до засобів масової інформації під час виборчої кампанії. Стаття 70(1) забезпечує застосування принципу рівності можливостей щодо проведення передвиборчої агітації за допомогою засобів масової інформації та регулює засоби масової інформації державної та приватної форм власності.

84. Засоби масової інформації повинні встановлювати та оприлюднювати свої розцінки вартості друкованої площі або одиниці ефірного часу для передвиборчої агітації за 90 днів до дня виборів. Ця інформація повинна бути публічною та надсилатися до Центральної виборчої комісії та окружних виборчих комісій. Не дозволяються жодні зміни тривалості агітаційної кампанії. Засоби масової інформації не можуть пропонувати або надавати знижки кандидатам або партіям. Засіб масової інформації, який надає друковану площу або одиницю ефірного часу для передвиборчої агітації одного кандидата або партії, не може відмовити надати друковану площу або одиницю ефірного часу іншим кандидатам і партіям на тих самих умовах. Висвітлення виборчого процесу в програмах новин та поточних подій має здійснюватися на засадах об'єктивності, неупередженості та збалансованості.

85. Стаття 70 передбачає, що кандидати мають право використовувати засоби масової інформації державної і комунальної форм власності для передвиборчої агітації. Стаття 71 передбачає надання ефірного часу для передвиборчої агітації теле- і радіостанціями державної і комунальної форм власності між 19 та 22 годинами. Положення в нинішньому законі щодо визначення певної кількості ефірного часу, який надається кандидатам державними та комунальними теле- і радіостанціями, не відображено в проекті закону. Ці деталі повинні передбачатися в законі, щоб уникнути будь-якої плутанини щодо того, скільки часу виділено кожному кандидату.

86. Вся передвиборча агітація повинна бути придбана на підставі угоди, що укладається розпорядником поточного рахунку виборчого фонду з телерадіоорганізацією. Плата за друковану площу та ефірний час в засобах масової інформації повинна перераховуватися на рахунок засобу масової інформації до того, як передвиборча агітація буде оприлюднена. 15 % простору в передвиборчій агітації повинні використовуватися, щоб позначити рекламу як політичну з повною інформацією про замовника.

87. Засобам масової інформації забороняється коментувати або оцінювати зміст передвиборчої агітації, діяльності партії або кандидатів в будь-якій формі впродовж 20 хвилин до і після трансляції передвиборчої агітації відповідно до Статті 71(4). Це впливає на свободу висловлення засобів масової інформації і видається занадто обмежувальним. ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанська комісія рекомендують ретельно переглянути це положення.

88. Стаття 73(18) забороняє проводити кампанію в зарубіжних засобах масової інформації, що працюють на території України, та в засобах масової інформації, зареєстрованих в Україні, в яких частка зарубіжної власності становить більше 50 %. Це передбачає, що кандидатам забороняється виступати з заявами в рамках кампанії або розміщувати передвиборчу агітацію, націлену на українських виборців закордоном, таким чином, обмежуючи здатність кандидатів охопити виборців, які мешкають закордоном. Оскільки представлення платформи кандидата виборцям є невід'ємною частиною права бути обраним, це положення повинно бути переглянутим. Також виявляється, що обмеження порушує право громадян отримувати та передавати інформацію попри кордони, як визначено в пункті 26.1 Московського документа ОБСЄ15. Держави - учасниці ОБСЄ також зобов'язуються вживати усіх необхідних кроків для того, щоб забезпечити обов'язкові умови для вільних та незалежних засобів масової інформації та безперешкодного транскордонного та внутрішньодержавного потоку інформації, що ми вважаємо істотною складовою будь-якого демократичного, вільного та відкритого суспільства.16


15 Документ щодо Московської зустрічі Конференції з людського виміру Наради з безпеки та співробітництва в Європі (CSCE) (10 вересня 1991 року): країни-учасниці "вважають, що друковані ЗМІ та засоби мовлення на їх територіях мають необмежений доступ до міжнародних новин та інформаційних послуг. Суспільство матиме таку ж свободу для отримання і обміну інформацією та думками без втручання органів державної влади незважаючи на кордони, зокрема через іноземні публікації і іноземне мовлення. Будь-які обмеження щодо реалізації цих прав будуть встановлені законом та згідно з міжнародними стандартами".

16 Пункт 26 Стамбульського документу ОБСЄ 1999.

89. Стаття 67 проекту закону зменшує період заборони, під час якого ЗМІ не можуть публікувати опитування громадської думки, від 15 до 10 днів. Це є позитивним кроком, що відповідає попередній рекомендації Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ. Однак, слід розглянути подальше зменшення періоду заборони оприлюднення результатів опитування громадської думки17.


17 Дивіться, наприклад, рекомендації Ради Європи щодо заходів стосовно медіапланування під час виборчих кампаній-1999, Пункт 3.2 і Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи щодо медіапланування під час виборчих кампаній-2007.

H. Виборча кампанія

90. Стаття 68(12) закликає органи місцевого самоврядування та місцеві виконавчі органи виділити місця для друкування матеріалів передвиборчої агітації. Хоча може здаватися, що тут застосований загальний принцип однакового ставлення до кандидатів, було б краще, якби ця Стаття встановлювала, що виділення місць повинно здійснюватися з додержанням принципу рівних умов. Було б корисно точно визначити друковану площу, на яку має право кожна партія і кандидат, щоб уникнути суперечок.

91. Стаття 73(12) дає партіям і кандидатам право на відповідь, якщо вони вважають, що інформація, оприлюднена телерадіоорганізацією - "недостовірна". Хоча право на відповідь може бути позитивним інструментом для того, щоб дозволити кандидатам чи партіям реагувати на критичні зауваження, які вони вважають безпідставними, це положення необхідно уточнити. Немає чіткого визначення того, що розуміється під "недостовірною", отже, телерадіоорганізація і суд не будуть знати, які стандарти їм слід застосовувати для оцінки заявки на відповідь. Відсутність уточнення цього положення може спричинити зловживання кандидатами чи партіями цим правом.

92. Діяльність під час виборчої кампанії є, майже без виключень, проявом права особи на свободу слова і/або об'єднання. Україна, згідно з Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, зобов'язана гарантувати ці права кожному в межах своєї юрисдикції18. Будь-яке обмеження цих прав в демократичному суспільстві повинно бути викликане суворою необхідністю і бути пропорційним у демократичному суспільстві. Може бути важко узгодити з цими принципами норму в проекті закону, яка, здається, забороняє іноземним громадянам і особам без громадянства висловлювати свою думку під час виборчої кампанії. Незрозуміло, якою суворою необхідністю викликане таке загальне обмеження в демократичному суспільстві.


18 Стаття 1, 10 і 11 конвенції.

I. Гарантії діяльності політичних партій, кандидатів і офіційних спостерігачів

93. Політична партія, чий кандидат зареєстрований в загальнодержавному окрузі, має право делегувати свого представника до Центральної виборчої комісії з правом дорадчого голосу. Вона також має право мати не більше 5 уповноважених представників в загальнодержавному окрузі і 2 в кожному одномандатному окрузі. Уповноважені представники в одномандатних округах мають право на дорадчий голос у відповідних окружних виборчих комісіях. Представник партії і уповноважена особа мають право бути звільненими від своїх виробничих або службових обов'язків без оплати і за згодою роботодавця чи організації.

94. Позитивним моментом є те, що представникам партії надаються широкі права згідно зі Статтею 74(13), як і уповноваженим особам згідно зі Статтею 74(14). Чіткий та всебічний виклад цих прав має вести до сприяння прозорості і збільшення довіри під час виборчого процесу.

95. Права представників партії включають право бути присутнім на всіх засіданнях Центральної виборчої комісії, отримувати порядок денний та матеріали до питань порядку денного до початку засідань, брати участь в обговореннях та мати доступ до всіх документів і протоколів засідань. Вони також можуть ознайомлюватись з усією кореспонденцією між окружними виборчими комісіями та Центральною виборчою комісією щодо результатів голосування та мають право отримувати копії протоколів виборчої комісії. Уповноважені особи представляють інтереси партій і кандидатів відносно інших суб'єктів виборчого процесу. Вони можуть брати участь у засіданнях окружних виборчих комісій та дільничних виборчих комісій, бути присутніми в дільничній виборчій комісії під час голосування та підрахунку голосів.

96. Стаття 76 визначає офіційних спостерігачів як офіційних спостерігачів від партій, кандидатів у депутати в одномандатних округах, неурядових організацій, іноземних держав та міжнародних організацій. Позитивним кроком є те, що з проекту закону була усунута вимога щодо того, щоб неурядова організація, перш ніж мати змогу направляти спостерігачів, вже була зареєстрована протягом певного періоду часу.

97. Для того, щоб направити офіційних спостерігачів відповідно до Статті 77(2), неурядові організації повинні спершу, не пізніше, ніж за 60 днів до дня виборів, звернутися за дозволом до Центральної виборчої комісії. Єдиною дозволеною причиною для відмови на таке звернення є те, що неурядова організація не була належним чином зареєстрована або те, що до її статутної діяльності не належать питання виборчого процесу, в тому числі, спостереження за ним.

98. Офіційні спостерігачі від партій, кандидатів чи неурядових організацій мають широкі та всеосяжні права, які детально викладені в Статті 77(9). Одним положенням, яке викликає занепокоєння, є положення про дозвіл офіційним спостерігачам "вживати всіх заходів необхідних для припинення протиправних дій під час голосування і підрахунку голосів виборців в дільничній виборчій комісії". Це право є занадто широким і деякі суб'єкти виборчого процесу потенційно могли б зловживати таким правом. Краще було б зазначити, що офіційні спостерігачі повинні негайно повідомити дільничну виборчу комісію, окружну виборчу комісію, Центральну виборчу комісію чи інші відповідні органи влади, якщо вони помітять дії, які вважатимуть незаконними, ніж вживати таких дій самостійно.

99. Офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій акредитуються Центральною виборчою комісією шляхом подання запиту через Міністерство закордонних справ України не пізніше, ніж за 7 днів до дня виборів (Стаття 78). Деталі процедури для акредитації міжнародних спостерігачів мають бути встановлені ЦВК. Розробляючи правила щодо акредитації, ЦВК має переконатися в тому, що вона включила детальні і всеохоплюючі причини для відмови у акредитації, як це було зроблено для спостерігачів від неурядових організацій. Права офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій окреслені в Статті 78(6), вони всеохоплюючі та детальні. Згідно зі Статтею 78(3) спостерігачів може супроводжувати перекладач.

100. В Статті 78(6) (6) є вимога що, якщо дві чи більше груп спостерігачів від іноземних держав чи міжнародних організацій захочуть координувати свою діяльність, то вони мають це узгодити з ЦВК. Важко визначити, яка мета цього положення, але це не що інше, як вплив на право спостерігачів на об'єднання. Поки не буде чітко сформульована законна підстава для цієї вимоги, слід розглянути питання про її скасування.

101. Стаття 78(6)(4) надає право офіційним спостерігачам робити фото- та відеозйомку, аудіо- та відеозаписи процесу голосування, не порушуючи при цьому таємниці голосування. Доречними будуть більш детальні правила, що дозволяють лише обмежене використання камер для забезпечення прозорості процесу.

J. Голосування, підрахунок голосів та встановлення результатів

102. Порядок передачі виборчих бюлетенів, зазначена в Статті 81, містить в собі достатні заходи з безпеки задля забезпечення недоторканості бюлетенів перед днем виборів. Впродовж процесу передачі і транспортування бюлетенів гарантується прозорість за допомогою створення чіткого ланцюга захисних заходів. Всі ці документи мають бути загальнодоступними.

103. Проте, положення щодо друку виборчих бюлетенів, що існують у чинному законі про вибори народних депутатів України (2005, Стаття 79), не показані у проекті Закону. Якщо немає спеціальної юридичної норми в іншому акті законодавства, слід розглянути необхідність перенесення цих положень із чинного закону до проекту Закону.

104. Голосування проводиться з восьмої до двадцятої години без перерви, відповідно до Статті 84 (1). Організація проведення голосування та підтримання у приміщенні для голосування належного порядку, забезпечення таємності волевиявлення виборців під час голосування покладається на дільничну виборчу комісію. В разі виникнення ситуації, що порушує законодавство України, голова або заступник голови дільничної виборчої комісії мають право запросити у приміщення для голосування працівників органів внутрішніх справ з метою виправлення ситуації. Як тільки ситуація вирішиться, працівники органів внутрішніх справ мають залишити приміщення для голосування. Працівнику органів внутрішніх справ забороняється входити до або перебувати у приміщенні для голосування, окрім випадків виконання ним свого права виборця.

105. Стаття 84 (3) підтримує існуючу вимогу того, що член дільничної виборчої комісії, який вручає бюлетень виборцю, повинен підписати бюлетень для того, щоб він став дійсним. Попередні спільні висновки пропонували, щоб ця вимога була скасована, поки не буде сформульована законна підстава відносно безпеки або таємності бюлетеня задля її збереження. В ході попередніх виборів бюлетені були визнані недійсними через відсутність підпису на них члена дільничної виборчої комісії, навіть якщо намір виборця був зрозумілим. Це карає виборця за помилку, ненавмисну або навмисну, допущену членом дільничної виборчої комісії, якому не вдалося вплинути на дійсність кинутого до виборчої урни бюлетеня. БДІПЛ ОБСЄ та Венеціанська комісія ще раз повторюють свою попередню рекомендацію, що слід звернути увагу на перегляд цієї вимоги.

106. Існують умови, що дозволяють сліпим виборцям та/або особам, які фізично не можуть голосувати, запросити до кабінки для голосування третю особу, щоб допомогти їм реалізувати своє право на голосування. Список осіб, які не можуть допомагати іншим виборцям, є всеохоплюючим та логічним.

107. Голова ДВК оголошує про закінчення голосування о 20-й годині, і лише тим виборцям, які в цей момент знаходяться в приміщенні дільниці дозволяється голосувати. Ця заборона має бути змінена так, щоб дозволити голосувати всім виборцям, які знаходяться у черзі о 20 годині, незалежно від того, вони чи в приміщенні дільниці чи ні. Цього можна досягти, якщо один з членів ДВК дільниці знаходиться о 20 годині у кінці черги та повідомляє виборцям, які підходять після цього часу, що вони не зможуть проголосувати.

108. Позитивним є те, що ДВК має надати до ОВК попередню інформацію щодо кількості осіб, занесених до списку виборців, кількості виборців, які отримали бюлетені, та кількості виборців, які голосували вдома, одразу ж після закінчення голосування. Це підвищує прозорість процесу голосування та зменшує ймовірність того, що результатами підрахунків, здійснених ДВК, можна буде маніпулювати.

109. Голосування за місцем перебування дозволено відповідно до Статті 85 тим виборцям, які "не здатні пересуватися самостійно за віком, інвалідністю чи станом здоров'я". Заява щодо голосування за місцем перебування має бути надана до ДВК не пізніше 20-ї години останньої п'ятниці перед днем голосування. Витяг зі списку виборців для голосування за їх місцем перебування має бути наданий для загального ознайомлення в приміщенні дільничної виборчої комісії в останній день перед голосуванням.

110. Надання до заяви щодо голосування за місцем перебування супровідних документів для засвідчення того, що виборець дійсно не в змозі голосувати на території виборчої дільниці, не є необхідною умовою. Це питання встало під час останніх виборів. Було б бажаним зазначити в законі, які саме документи потрібні. Це б виключило можливість будь-яких непорозумінь щодо того, які види документів потрібні для отримання дозволу на голосування за місцем перебування. Це також зменшить можливість того, що цим положенням зловживатимуть суб'єкти виборчого процесу.

111. В той час, як Стаття 85.11 вимагає від кожної ДВК підготувати звітні документи із зазначенням кількості бюлетенів, виданих членами ДВК, відповідальними за голосування за місцем перебування, та імен цих членів, немає жодної вказівки щодо кількості бюлетенів, що мають бути видані. Такі вказівки мають бути надані. В ідеалі, ця кількість має охоплювати всіх виборців, зареєстрованих у відповідному "витягу із списку виборців", а також невелику визначену кількість запасних бюлетенів, заготовлених на випадок псування бюлетенів.

112. Система голосування за місцем перебування, створена з необхідними заходами безпеки, дозволяє виконувати зобов'язання в рамках Конвенції ООН з гарантування прав осіб з обмеженими можливостями.19


19 Конвенцію було підписано Україною 24 вересня 2008 року, дивіться статтю 29.A.i.

113. Під час останнього засідання дільничної виборчої комісії, яке розпочинається після завершення голосування, до початку підрахунку голосів розглядаються всі скарги, отримані під час процесу волевиявлення.

114. Процедури, описані в статтях 87, 88 та 89, що стосуються обробки виборчих списків, дій з невикористаними виборчими бюлетенями, відкривання виборчих урн й безпосереднього підрахунку бюлетенів відповідно, є широко визначеними та такими, що мають владнати будь-які непередбачувані ситуації. Однак, деякі положення є досить складними, заплутаними та важкими для розуміння членами виборчих комісій та громадськості.

115. В статті 90 деталізується інформація, що має бути включена до протоколів дільничної виборчої комісії, установлена форма яких має бути затверджена ЦВК. Є 14 окремих інформаційних позицій, які мають бути включені до протоколу дільничної виборчої комісії та 17 - до протоколу окружної виборчої комісії. Необхідно гарантувати, щоб члени дільничних та окружних виборчих комісій пройшли належне навчання, яке дозволить їм в повній мірі розуміти техніку заповнення протоколів.

116. Дільнична виборча комісія може визнати голосування на своїй виборчій дільниці недійсним в разі існування порушень вимог цього закону, що робить неможливим встановити волевиявлення виборців, а таких трьох окремих підстав (Стаття 91). Всі ці три підстави містять мінімальний показник порушень, які мають виникнути для вступу цього положення в силу: виявлення фактів незаконного голосування в кількості, що перевищує 10 % від кількості голосів; знищення або пошкодження виборчих урн, що унеможливлює встановлення змісту виборчих бюлетенів, якщо кількість таких перевищує 20 % від кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені; виявлення у виборчих урнах бюлетенів для голосування в кількості, що перевищує більш як на 10 % кількість виборців, які отримали відповідні бюлетені. Важко знайти виправдання таким вибірковим стандартам неприпустимих порушень. Вони встановлюють прийнятний рівень шахрайства, що є несумісним з проведенням чесних виборів. Принциповим є те, що результати виборів мають бути визнані недійсними, якщо рівень шахрайства або ж посадових злочинів був такий, що волевиявлення виборців не може бути встановленим.20 ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія рекомендують переглянути ці положення та зробити можливим анулювання результатів виборів на всіх рівнях, де порушення можуть вплинути на їх результат.


20 Кодекс належної практики у виборчих справах, CDL-AD(2002)023-rev.), 11.3.3.e рекомендує, щоб "орган, який апелює, мав повноваження для анулювання виборів в разі, якщо порушення могли вплинути на результат".

117. Центральна виборча комісія встановлює результати виборів в загальнодержавному та одномандатних округах не пізніше, ніж на десятий день після безпосереднього проведення виборів. Зміст протоколів ЦВК повинен бути опублікований на веб-сайті Комісії. Це має суттєво посилити прозорість та довіру громадськості до виборчого процесу. Це також відповідатиме пункту 7.4 Копенгагенського документа ОБСЄ.21


21 Країни-учасниці гарантуватимуть, що бюлетені "підраховані й оприлюднені чесно з опублікуванням офіційних результатів."

118. Стаття 97(3) встановлює 5-ти відсотковий прохідний бар'єр для партій для участі у подальшому розподілі мандатів в загальнодержавному окрузі. Це є підвищенням цього показника порівняно з 3 %, які встановлені діючим законом. Причини такого підвищення є незрозумілими. Прохідний бар'єр обчислюється відповідно до кількості виборців, які беруть участь у виборах. Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ рекомендують, щоб цей прохідний бар'єр розподілу парламентських місць обчислявся, виходячи з кількості визнаних дійсними бюлетенів відповідно до міжнародної практики.

K. Скарги та звернення

119. Цей законопроект не містить положення, включеного до попередніх законів, яке дозволяє подавати скаргу або до виборчої комісії вищого рівня, або до суду. Це відповідає постійним рекомендаціям ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії скасувати це положення.

120. Потрібно уникати затяжного розгляду скарг та судових процедур, пов'язаних з вирішенням виборчих суперечок, тому необхідно встановити часові обмеження. Однак, часові обмеження не мають бути такими жорсткими, щоб завадити прийняттю справедливого рішення. Стаття 108 вимагає, щоб скарга була подана впродовж 2-х днів з часу вчинення дії, бездіяльності, або прийняття рішення. Часові обмеження є навіть меншими стосовно подій, що відбуваються напередодні та в день проведення виборів. Коли позивач, не за своєї вини, не може подати скаргу впродовж визначеного періоду часу, граничний строк може призвести до несправедливості. Необхідно розглянути питання запровадження виключень щодо часових рамок в тих випадках, коли позивач не міг знати про порушення шляхом проведення належної перевірки та в тому разі, якщо це необхідно для здійснення правосуддя.

121. Рішення виборчих комісій по скаргах мають бути справедливими, законними та обґрунтованими відповідно до Статті 112. Пункт 10 цієї Статті вимагає, щоб копія рішення була передана або надіслана позивачу, відповідачу або іншими зацікавленим особам та відповідній виборчій комісії не пізніше як на наступний день після ухвалення рішення. З метою посилення прозорості та довіри суспільства до порядку розгляду скарг необхідно розглянути можливість висунення вимоги щодо розміщення всіх рішень ЦВК та ОВК на сайті ЦВК.

122. Відповідно до цього законопроекту результати виборів можна оскаржити у виборчій комісії вищого рівня в порядку, визначеному для подання офіційних скарг (Стаття 107). Скарги щодо результатів ДВК мають подаватися до відповідної ОВК впродовж 2 днів з часу прийняття рішень ДВК. ОВК має розглянути скаргу впродовж 2 днів з часу її подання. Рішення ОВК може бути оскаржено в ЦВК впродовж 2 днів, а ЦВК має прийняти рішення по цій скарзі впродовж 2 днів з часу її подання. Рішення ЦВК можуть бути оскаржені в Адміністративному суді в порядку, визначеному в Кодексі адміністративного судочинства України.

123. Відповідно до Статті 172 (3) Кодексу адміністративного судочинства рішення, дії або бездіяльність ЦВК, пов'язані з встановленням результатів, можуть бути оскаржені у Вищому адміністративному суді. Всі інші рішення, дії або бездіяльність ЦВК оскаржуються у відповідному районному адміністративному суді. Скарги стосовно результатів можуть бути подані до адміністративного суду впродовж 5 діб з часу прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, щодо яких подається скарга. Рішення Вищого адміністративного суду набувають чинності з часу їх оголошення та не підлягають подальшому оскарженню. Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ сподіваються на те, що процедури подачі скарг та звернень, передбачені в цьому законопроекті та в Кодексі адміністративного судочинства, сприятимуть своєчасному вирішенню виборчих суперечок.

IV. Висновок

124. Проект закону забезпечує детальне регулювання процесу парламентських виборів. Він включає в себе ряд рекомендацій, попередньо розроблених різними національними та міжнародними організаціями, в тому числі Венеціанською комісією та ОБСЄ/БДІПЛ.

125. Виборча система, якій було віддано перевагу цим законопроектом, не є тією, що обговорювалася представниками Венеціанської комісії під час їхніх зустрічей з українськими органами влади, і не є тією, яка рекомендувалася Резолюцією 1755 (2010) Парламентської Асамблеї Ради Європи. Більш того, вибір змішаної системи прохідний бар'єр для отримання мандатів та заборона виборчих блоків були зроблені здебільш в односторонньому порядку без проведення консультацій з представниками інших політичних партій та громадянського суспільства. Ці різні зміни не полегшують доступу різних політичних сил до парламенту. Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ хотіли б нагадати, що довіра до чесності виборчих правил є визначальною проведення демократичних виборів.

126. Крім того, деякі попередні рекомендації, що містилися у звітах ОБСЄ/БДІПЛ та у спільних висновках Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ не були враховані у проекті закону, такі як відсутність чітких критеріїв та крайніх строків для визначення меж виборчих округів; відсутність ясності щодо можливості оскарження результатів виборів та відсутність повного розкриття інформації - до та після виборів - щодо джерел та розмірів фінансових внесків, а також видів та сум витрат на проведення виборчої кампанії.22


22 Повний перелік викладено в резюме цього документа.

127. Проект закону містить ряд покращень, а саме: він гарантує представникам ЗМІ необмежений доступ до всіх публічних заходів, пов'язаних з виборами, встановлює обов'язкове навчання для голів, заступників голів та секретарів окружних виборчих комісій, ліквідує необмежене право звільняти членів виборчих комісій та надає можливість балотуватися незалежним кандидатам.

128. Втім, місцями проект закону є занадто складним і може бути покращеним шляхом більш чіткого формулювання положень, щоб вони були більш чітко зрозумілі всім учасникам виборчого процесу. Складність законопроекту підкріплює необхідність зведення всіх законів, що стосуються виборів, у єдиний уніфікований закон.

129. Під час обговорення між делегацією Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ та представниками Міністерства юстиції й Адміністрації Президента було зазначено, що українські представники запропонують робочій групі, відповідальній за підготовку проекту закону, включити низку рекомендацій, що містяться у попередньому проекті висновку, до кінцевого проекту закону, що подаватиметься до парламенту.

130. ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія задоволені тим, що Президент України у своєму зверненні з приводу двадцятої річниці незалежності України зазначив, що він особисто контролюватиме те, як враховуються пропозиції та рекомендації цих двох організацій в ході роботи над проектом закону, та сподівається на те, що розробники проекту закону використовуватимуть рекомендації поточного висновку в своїй роботі над виборчим законодавством перед тим, як остаточний проект закону буде подано до парламенту.

131. ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська Комісія вітають рішення Президента України не подавати законопроект особисто, а передати його до Верховної Ради для того щоб різні політичні фракції могли обговорити та доопрацювати законопроект. Цей крок міг би забезпечити дискусію відкриту для всіх політичних сил. Крім того, цей процес має залучити громадянське суспільство та таким чином допомогти сформувати довіру українського суспільства до виборчого процесу.

132. Комісія та ОБСЄ/БДІПЛ відмічають, що на сьогодні у Верховній Раді знаходяться три законопроекти про парламентські вибори. Відкрита та конструктивна дискусія в парламенті має сприяти підготовці єдиного законопроекту, який міг би стати результатом компромісу між більшістю та опозицією.

133. Комісія та ОБСЄ/БДІПЛ сподіваються, що робота над єдиним Виборчим кодексом України буде продовжуватись відповідно до рекомендацій Парламентської Асамблеї, Венеціанської Комісії та ОБСЄ/БДІПЛ. Вітається той факт, що Президент України неодноразово наголошував на важливості роботи над єдиним Виборчим кодексом. Венеціанська Комісія та ОБСЄ/БДІПЛ вірять, що в майбутньому кодексі буде враховано їхні рекомендації.

134. ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія готові допомогти органам влади України в їхніх зусиллях створити правову базу для проведення демократичних виборів в Україні згідно із зобов'язаннями ОБСЄ, Ради Європи та іншими міжнародними стандартами демократичних виборів.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали