РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ

Справа "Антонов проти України"

(Заява N 28096/04)

3 листопада 2011 року

Стислий виклад.

3 березня 1998 року сталась дорожньо-транспортна пригода, невдовзі після якої син заявника помер.

8 липня 1998 року прокуратурою П'ятихатського району Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу за фактом вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

В ході розслідування кримінальної справи неодноразово скасовувались рішення щодо закриття кримінальної справи, яка потім поверталась на додаткове розслідування.

Станом на час постановлення рішення Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) інформації щодо закінчення кримінального провадження не було.

Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини за ст. 2, п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що органи державної влади не вжили всіх належних заходів для встановлення винного в смерті його сина і що відповідне кримінальне провадження було тривалим та несправедливим. Європейський суд вирішив розглядати ці скарги за ст. 2 Конвенції. Заявник також стверджував про інші порушення Конвенції.

Європейський суд встановив порушення ст. 2 Конвенції у зв'язку з тим, що розслідування обставин смерті сина заявника було неефективним, оскільки відповідну кримінальну справу було порушено лише через чотири місяці з дня дорожньо-транспортної пригоди і така затримка призвела до знищення важливих доказів, загалом розслідування кримінальної справи тривало більше дванадцяти років, а справа більше десяти разів поверталась на додаткове розслідування.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Оголошує скаргу щодо невжиття державою належних заходів для встановлення обставин смерті Ігоря Антонова прийнятною, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 2 Конвенції;

3. Постановляє,

(a) що упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявнику 15000 (п'ятнадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та 1200 (одна тисяча двісті) євро компенсації судових витрат з урахуванням будь-якого податку, який може бути нараховано на зазначені суми; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу;

(b) що зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали