РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Маснєва проти України"

(Заява N 5952/07)

20 грудня 2011 року

Стислий виклад.

17 жовтня 2003 року син заявниці, Маснєв О. В., був знайдений мертвим у приміщенні Ковельського міжрайонного відділу УМВС України у Волинській області, де він працював.

Проведене у жовтні 2003 року внутрішнє розслідування за фактом смерті пана Маснєва встановило, що він скоїв самогубство. Такого ж висновку неодноразово доходили прокуратура м. Луцька, Ковельська міжрайонна прокуратура Волинської області та прокуратура Горохівського району Волинської області та ухвалювали, відповідно, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Деякі із цих постанов містили посилання на висновки внутрішнього розслідування. За скаргами заявниці всі постанови в подальшому скасовувались прокуратурами вищого рівня або судами у зв'язку з процесуальними недоліками.

4 липня 2008 року прокуратура Волинської області порушила кримінальну справу за ознаками такого злочину як доведення до самогубства, однак 31 травня 2010 року справу було закрито у зв'язку з відсутністю доказів щодо доведення Маснєва О. В. до самогубства.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниця скаржилась за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): ст. 2 - щодо незабезпечення органами влади захисту життя її сина та відсутності ефективного розслідування за фактом його смерті; ст. 3 - щодо завдання їй страждань внаслідок неефективного розслідування обставин смерті її сина та порушення її процесуальних прав; ст. 13 - щодо відсутності ефективних засобів юридичного захисту щодо її скарг за ст. 2 Конвенції.

Європейський суд встановив порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції з огляду на незабезпечення ефективного розслідування обставин смерті сина заявниці, оскільки у справі неодноразово ухвалювались постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які в подальшому скасовувались через процесуальні недоліки; порушення кримінальної справи мало місце лише більш як через 4 роки після події; призначення деяких експертиз відбулось із значними затримками; органи слідства не досліджували важливі обставини справи, зокрема ті, на які посилалась заявниця, а також через незабезпечення незалежності слідства через те, що деякі із експертних досліджень проводились працівниками того ж відділу міліції, де працював пан Маснєв, а слідчі органи, відмовляючи в порушенні кримінальної справи, неодноразово посилались на результати внутрішнього розслідування.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО

"1. Оголошує заяву прийнятною;

2. Постановляє, що мало місце порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції;

3. Постановляє, що не мало місця порушення матеріального аспекту статті 2 Конвенції;

4. Постановляє, що не мало місця порушення статті 3 Конвенції;

5. Постановляє, що не постає окреме питання за статтею 13 Конвенції щодо стверджуваного порушення статті 2;

6. Постановляє, що

(a) упродовж трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявниці 20000 (двадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на цю суму; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;

7. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції."




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали