РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ

Справа "Петров та інші проти України"

(Заяви NN 44654/06, 32525/08 та 35537/08)

8 грудня 2011 року

Стислий виклад.

23 вересня 1999 року перший заявник подав до Микитівського районного суду м. Горлівки позов до свого колишнього роботодавця, державної шахти, вимагаючи перерахунку сум відшкодування шкоди, завданої здоров'ю. Справа розглядалась також апеляційним судом Донецької області, Верховним Судом України та апеляційним судом м. Києва, який, діючи як суд касаційної інстанції, постановив остаточне рішення у справі 27 липня 2006 року.

23 червня 1998 року другий заявник подала до Ровеньківського місцевого суду Луганської області позов до свого роботодавця, державної шахти, вимагаючи надати їй довідку про встановлення факту нещасного випадку на виробництві. Справа розглядалася також апеляційним судом Луганської області та Верховним Судом України, який виніс остаточне рішення у справі 5 березня 2008 року.

26 липня 2002 року третій заявник подав до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу (далі - Тернівський районний суд) позов до двох державних підприємств, вимагаючи перерахунку виплат відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Справа розглядалась також апеляційним судом Дніпропетровської області та Верховним Судом України. Наразі розгляд справи все ще триває у Тернівському районному суді.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявники скаржилися за п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на тривалість, а також на результат і несправедливість проваджень у їхніх справах.

З огляду на обставини справи, зокрема, неодноразові направлення справ на новий розгляд Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з незабезпеченням національними судами розгляду справи в розумний строк.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Вирішує об'єднати заяви;

2. Оголошує скарги заявників за пунктом 1 статті 6 Конвенції стосовно тривалості проваджень прийнятними, а решту скарг у заявах - неприйнятною;

3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;

4. Постановляє, що

(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має сплатити:

- п. Петрову 4200 (чотири тисячі двісті) євро відшкодування моральної шкоди та 33 (тридцять три) євро компенсації судових витрат,

- пані Лютовій 4200 (чотири тисячі двісті) євро відшкодування моральної шкоди,

що мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу, враховуючи будь-який податок, який може бути стягнуто з цих сум;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткові пункти;

5. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції."

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали